Пікантні крокети із цвітної капусти, картоплі, часнику й сиру
ДО ОБРАНОГО
Оскільки Юля в житті є поміркованою вегетаріанкою, а мене цілком можна віднести до поміркованих м’ясоїдів, де смисловим синонімом слова «поміркований» є поняття «без фанатизму», наше з нею тижневе меню можна умовно поділити на дві нерівні частини: у першій — усі будні, протягом яких ми готуємо страви без явних ознак протеїнової дієти, а в другій — субота й неділя — настає моє царство, і тоді серед інгредієнтів з’являються яловичина, баранина, рідше свинина, різна домашня птиця, риба, морепродукти тощо. Випереджаючи, однак, іще не поставлене запитання, поспішаю запевнити вас, що попри все це ми, тобто я та Юля, співіснуємо досить мирно.
Що ж, як ви, мабуть, уже й без моєї підказки здогадалися, сьогодні не вихідний, а отже, жодного м’яса! Зізнаюся, я люблю Юлину частину тижня не менше за свою, а часом, коли трапляється щось на кшталт наших сьогоднішніх пікантних крокетів із цвітної капусти, картоплі й сиру, то й набагато більше.
У цьому напрочуд цікавому в усіх відношеннях рецепті поєднання сиру, цвітної капусти й часнику, яке давно вже стало класичним, завдяки незвичній для нього формі — у вигляді крокетів, щедро приправлених щойно подрібненим перцем чилі, — піднято на інший, вищий гастрономічний рівень. Щоб усвідомити цей незаперечний факт, достатньо надкусити добре підрум’янену й хрустку скоринку крокета, що складається із суміші панірувальних сухарів, цвітної капусти, картоплі та часнику, аби відкрити для себе всередині найніжнішу начинку з розплавленого сиру, щедро приправленого ароматами фенхелю, зіри й пекучого перцю чилі. Для посилення того смакового напряму, який навмисно використано під час приготування цієї страви, можна подати її з чудовим марокканським соусом хариса. Якщо ви не маєте часу чи бажання возитися з додатковим готуванням, чудово підійде й добрий магазинний кетчуп. Проте найсмачніше їсти ці крокети з нашим соусом зі сметани, хрону й кропу.
Використовуйте для крокетів чедер. Я знаю, цей сир недешевий, але саме його різкуватий молочний присмак створює ідеальний контраст ніжно-солодкій цвітній капусті та крохмалистій картоплі.
Обов’язково запікайте картоплю й цвітну капусту в духовці, уникаючи спокуси просто зварити їх у воді: кип’ятіння зробить овочі надто вологими, що для наших крокетів прямо протипоказано. Ви можете зробити цю страву ще гострішою, якщо так вам більше подобається й вона не призначена для дітей. Наприклад, хариса, про яку я вже згадував, — також далеко не дитяча приправа.

(розраховано на 18-20 крокетів або 4-6 порцій)
Інгредієнти:
- 1 невелика головка цвітної капусти вагою близько 350 г (розібрати на суцвіття, а основне стебло очистити від зовнішнього шару й нарізати кружальцями)
- 3-4 середні бульби картоплі загальною вагою 400 г
- 2 головки часнику
- 200 г сиру чедер (нарізати маленькими кубиками)
- По 1 чайній ложці зіри й насіння фенхелю (обсмажити на сухій сковороді до появи запаху та грубо потовкти у ступці)
- Третина чайної ложки добре подрібненого свіжого перцю чилі без насіння
- 2 великі яйця
- Пів склянки борошна
- Панірувальні сухарі панко
- Олія (для смаження)
- Сіль (до смаку)
Приготування:
- Нагріваємо духовку до 220 градусів Цельсія й загортаємо картоплю, капусту та часник в окремі пакети з двох шарів фольги. Перекладаємо на деко й запікаємо близько 1 години або доки всі овочі не стануть зовсім м’якими. Коли овочі будуть готові, даємо їм охолонути й чистимо. У каструлі середнього розміру розминаємо овочі до стану пюре за допомогою картопляного товкача або преса.
- Потім приправляємо отримане пюре фенхелем, зірою, перцем чилі та сіллю. Всипаємо кубики сиру й обережно, але ретельно перемішуємо, після чого формуємо з отриманої маси 18-20 крокетів. По черзі обкачуємо їх у борошні, яйці й панірувальних сухарях. Викладаємо на деко та відправляємо в холодильник на 1 годину.
- Після цього у великій сковороді або сотейнику нагріваємо 500 мл олії й на середньо-слабкому вогні смажимо в ній крокети з усіх боків протягом 2-3 хвилин. Переносимо на блюдо, застелене паперовими рушниками.
- Щойно готові, негайно подаємо до столу.
КОМЕНТАРІ