Піца Б’янка з чотирма сирами

Біла піца частіше визначається тим, чого в ній немає, ніж тим, що вона пропонує. У білій піці, наприклад, геть відсутній томатний соус, але при цьому вона зовсім не позбавлена власного аромату, абсолютно особливого й неповторного.

Якщо винести за дужки по-селянськи грубуватий, із кислинкою смак коржа, що є незмінною основою для будь-якої середньостатистичної піци, центральне місце в ній (і цілком виправдано!) посідатиме все ж топінг з усіма його складними й тонкими нюансами. У будь-якому разі, якщо ви є не лише постійним читачем нашого блогу, а й людиною, яка регулярно користується його рецептами, то напевно мали змогу не раз у цьому переконатися. На цьому традиційному тлі піца б’янка — явище абсолютно відокремлене. Недарма більшість кулінарних істориків одностайно сходяться на тому, що вона є винятковим творінням кухні міста Рима, тоді як навколо багатьох інших піц із не менш культовими назвами між представниками різних регіонів Італії точаться запеклі суперечки про право первородства.

У своєму базовому, класичному й у певному сенсі рафінованому варіанті піца б’янка — це корж із тіста, приготованого особливим чином. Після випікання його щедро змащують оливковою олією, посипають зверху парою дрібок солі та, для більшого аромату, кількома листочками розмарину. У ще одному, не менш спрощеному варіанті римська біла піца — це той самий корж із топінгом з оливкової олії, часнику та суміші чудових італійських сирів: проволоне, моцарели, рикоти, звісно ж, пекоріно романо й парміджано реджано, качокавало, бокончіні та низки інших. Серед такої гідної компанії нерідко знаходять своє місце й інші першокласні італійські інгредієнти: знамениті італійські ковбаски з фенхелем, прошуто ді Парма, мортадела, смажений шпинат, свіжий базилік і рукола… Недарма італійці, відомі шанувальники всілякої борошняної їжі (далеко не лише піц!), мають до піци б’янка особливі почуття.

У Римі білу піцу випікають щодня практично в кожній місцевій пекарні. Крім особливостей приготування тіста, така піца має ще й відмінну від своїх рідних сестер форму, що нагадує радше італійський хліб фокачу, ніж піцу, і являє собою дуже витягнутий прямокутник, довжина якого може сягати іноді 1,2–1,5 м! Перед відправленням у піч розтягнуте у прямокутник тісто для піци злегка притискають пальцями по всій поверхні, потім обов’язково змащують оливковою олією та посипають крупномеленою сіллю.

Якщо ви хочете докладніше ознайомитися з історією створення піци б’янка й цілими двома рецептами її приготування — базовий варіант і так звана фарчита, тобто біла піца з начинкою, — то ось вам посилання на відповідні сторінки блогу — «Піца б’янка з Вічного міста».

(розраховано на дві піци)

Інгредієнти:

• Тісто
• 100 грамів рикоти
• 150 грамів моцарели (порвати руками на дрібні шматочки)
• 40 грамів проволоне (натерти)
• 40 грамів дрібно натертого пармезану
• 3 великі зубчики часнику (почистити й продавити через часниковий прес)
• 1 чайна ложка сушеного орегано
• 1 чайна ложка свіжого листя чебрецю
• 80 мл якісної оливкової олії першого холодного віджиму
• Крупномелена морська сіль

Приготування:

1. Спочатку готуємо тісто для піци б’янка, керуючись рецептом, посилання на який наведено вище.
2. Поки тісто «відпочиває», у маленькій мисці змішуємо оливкову олію, часник, чебрець та орегано. Відставляємо вбік.
3. Нагріваємо духовку до 200 градусів Цельсія.
4. Готове тісто ділимо навпіл і викладаємо на робочу поверхню, злегка присипану борошном. Потім руками витягуємо кожен шматок у формі витягнутого прямокутника розміром приблизно 35×20×1 см. Після цього злегка притискаємо поверхню тіста на обох коржах пальцями та змащуємо оливковою олією, ароматизованою часником, чебрецем і орегано. Солимо до смаку й посипаємо моцарелою, рикотою, проволоне та пармезаном.
5. Відправляємо в духовку й готуємо приблизно 15 хвилин, поки корж не стане хрустким і не підрум’яниться, а весь сир не розплавиться.
6. Готові піци негайно подаємо до столу й нарізаємо на порції.