Піца капричоза

Давненько я не звертався до такого величезного творіння cocina italiana як піца. Здавалося б, сходжено в доступній мені з цього приводу літературі всі стежки, освоєно вже більше сотні рецептів із різних регіонів Італії, підготовлена ​​до видання книга, присвячена виключно цьому предмету заслуженої гордості будь-якого італійця. Та й тема начебто вичерпана до самого дна — аж ні! — тут і там натикаєшся, іноді, на абсолютно незнайомі тобі варіанти піци, не оприлюднити які було б прикрим промахом з мого боку. Адже все, що пов’язане з піцею, так мене цікавить.

Ось і цього разу (а сталося це випадково), копаючись в інтернеті, я з подивом виявив рецепт піци з абсолютно невідомою мені назвою. Та ще який! Йдеться про «піцу капричозу».

Піца капричоза – це різновид піци, створеної на її батьківщині в Італії (говорю так, тому що сьогодні існують різні страви цієї категорії, винайдені американцями, японцями, китайцями, арабами тощо). Вона готується із сиром Моцарелла, італійською шинкою чи панчеттою, грибами, помідорами та артишоками. З грибів перевагу надають «порчині», тобто білим грибам або, в крайньому випадку, «креміні» (маються на увазі печериці), а також «портобелло» (шампіньйони, тільки великі). Деякі версії піци капричози замість шинки та панчетти можуть включати до свого складу прошутто, а замість свіжих артишоків мариновані. Крім того, у топінг для такої піци нерідко додають оливки, яйця та базилік. Корж у капричози зазвичай тонкий.

Хоча ця піца може нагадати вам більш відому в кулінарному світі рідну сестрицю — «кватро стаджоні», між ними є певні відмінності.

Італійське слово «capricciosa» перекладається буквально як «капризна» і підходить до нашої героїні якнайкраще, бо її рецепт може помітно змінюватися від регіону до регіону. Додатково до тих інгредієнтів, які я вже перерахував, у північній і центральній частині Апеннінського півострова в капричозі ви можете зустріти каперси, свинячі ковбаски, круто зварені яйця, а іноді й анчоуси. За однією з цілком ймовірних версій походження цього незвичайного імені в минулому піцайолі часто готували подібну піцу наприкінці робочого дня буквально з залишків всього, що залишилося, щоб не перетримувати інгредієнти до завтрашнього дня, або з того, що потрапляло під руку, тобто “un capriccio” (“за примхою”).

Пік популярності піци капричози припав в Італії на вісімдесяті роки минулого століття, хоча й тепер подібна піца має чималий попит, а в десяті роки поточного століття її популярність серед італійців знову почала зростати.

Ось вам приклад того, як може готуватися типова італійська піца капричоза.