Піца з італійськими ковбасками, смаженою цибулею та руколою

Знайомлячись із рецептами різних страв, особливо північноамериканських, ви, найімовірніше, не раз стикалися з інгредієнтом, який позначають терміном «італійські ковбаски». Найчастіше названий таким чином продукт можна зустріти у складі начинки для піци. Однак якщо ви спробуєте поцікавитися його походженням і принаймні погуглите згадану назву в інтернеті, то на свій глибокий подив ані в самій Італії, ані в усій Західній Європі такого поняття геть не знайдете.

Річ у тім, що словосполучення «італійські ковбаски» народилося й практично використовується винятково у Сполучених Штатах Америки (ну й, мабуть, зрідка в Канаді), а в Європі ані сама назва, ані окремо взятий продукт, який під нею мають на увазі, не трапляються навіть на їхній номінальній батьківщині – в Італії. На Апеннінському півострові, у Сицилії та Сардинії ви можете знайти дещо близьке за своїми морфологічними ознаками – свинячу ковбасу червонуватого кольору, приправлену основним компонентом фенхелем, а також меленим чорним перцем, часником, солодкою паприкою й іноді пластівцями чилі (якщо ви, звісно, любите гостре).

Водночас традиції виробництва дуже схожих ковбас існують не лише в італійців, а й в інших європейських народів: у німців – це всюдисущі «вюрст»; британці віддають перевагу своїм «камберлендським» і «лінкольнширським» ковбаскам, французи традиційно готують подібні ковбаски під назвами «тулузькі» та «ндуя» тощо. Тому, щиро кажучи, не зовсім зрозуміло, чому такі ковбаски слід називати саме італійськими. Як ви, напевно, звернули увагу, у Західній Європі кожна така ковбаса має власну назву, яка залежить або від місця її походження, або від особливостей виробництва.

Очевидно, традиція приготування італійських ковбасок потрапила до Америки разом із численними італійськими іммігрантами. Звідки взялася така назва, здогадатися неважко. Хай там як, сьогодні серед американців цей продукт популярний. Його кладуть не лише до начинки для піци, а й у різні інші страви – пасту, рагу, салати, сендвічі, хот-доги тощо.

Італійські ковбаски можна зрідка зустріти у відділах м’ясних напівфабрикатів наших супермаркетів (принаймні мені вони кілька разів траплялися). Але якщо ви не знайдете їх у холодильних камерах магазинів, не біда – у вас завжди є два виходи: купити щось схоже за складом і виглядом або приготувати їх самому (кажуть, це не дуже складно, але ми з Юлею чомусь завжди схилялися до першого варіанта 😁).

В усьому іншому рецепт цієї соковитої та апетитної піци досить простий: смажена цибуля й молода морква надають їй карамельної солодкості, рукола привносить легку кислинку, а мариновані пеперончіні – необхідну гостроту й насиченість аромату.

(розраховано на одну піцу діаметром 32-33 см)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 500 грамів тіста для піци
• 250 грамів сирих свинячих ковбасок завтовшки близько 1,5 см
• 2 середні головки цибулі (почистити й розділити кожну на шість частин)
• 1 невелика морква (почистити й настругати овочечисткою у вигляді стружки)
• 20-30 грамів руколи
• 100 грамів сиру типу гауда або емменталь (натерти на великій тертці)
• 1 столова ложка нарізаного тонкими смужками маринованого пеперончіні
• Оливкова олія
• Сіль

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Спочатку готуємо тісто.
2. Коли тісто підніметься, нагріваємо духовку до 240 градусів.
3. Паралельно у великій сковороді з невеликою кількістю оливкової олії на середньому вогні обсмажуємо ковбаски з усіх боків протягом 6-7 хвилин. Перекладаємо на тарілку. Даємо трохи охолонути й розрізаємо вздовж і навпіл.
4. У тій самій сковороді обсмажуємо часточки цибулі, доки вони не підрум’яняться. Це може тривати близько 5-6 хвилин.
5. На робочій поверхні, злегка присипаній борошном, розкачуємо круг із тіста завтовшки близько 3 мм і діаметром 32-33 см. Перекладаємо його на деко. Змащуємо корж оливковою олією й посипаємо сиром. Зверху викладаємо ковбаски, часточки цибулі та моркву. Посипаємо пеперончіні й солимо до смаку.
6. Відправляємо деко з піцою до духовки й запікаємо 10-12 хвилин.
7. Готову піцу посипаємо руколою й негайно подаємо до столу.