Піца з кропивою, яйцями та прошуто

Під час вирощування овочів в умовах помірного океанічного або морського клімату в природі існує так званий голодний період — в Італії, наприклад, його називають «periodo di fame». Це час від кінця зими майже до середини весни, коли в сільських городах і на присадибних ділянках дуже мало або зовсім немає придатних до споживання свіжих овочів чи зелені. Зазвичай, якщо повернутися до італійського сприйняття цього явища, настання «періодо ді фаме» відлічують від моменту, коли брюссельська, цвітна й білоголова капуста, що перезимувала, вступає в етап перед цвітінням. Дні при цьому стають помітно довшими й теплішими.

У не такому вже далекому минулому бідне населення Апеннінського півострова — а воно найчастіше становило більшість італійців, особливо в неврожайні роки, — у «періодо ді фаме» мусило покладатися на ті мізерні запаси продуктів, що збереглися з минулого року. Саме в цю пору в їжу йшло все, що можна було б умовно назвати «підніжним кормом»: різні трави, які знаходили дорогу до весняного сонця швидше за інші рослини, зокрема «ортика», або кропива, «альйо сельватико», або дикий часник, «денті ді леоне», або кульбаба, «преццемоло», або петрушка, базилік, а також гриби, ранні ягоди тощо.

У сучасній Італії потяг до збирання відновився з новою силою, проте тепер воно має не вимушений, як раніше, характер, а найчастіше пов’язане із задоволенням від захопливих прогулянок на свіжому повітрі, пошуком корисних диких трав та овочів і приготуванням із ними вже ґрунтовно призабутих бабусиних рецептів.

Одним із кандидатів для таких пошуків є кропива. Це всюдисуща дводомна й дуже поживна рослина, що містить неймовірну кількість магнію, заліза, кальцію, вітамінів А і С. Кропива надає стравам приємного землистого, трохи перцевого смаку.

Березень, квітень, а при холодній весні та травень в Італії – ідеальний час для збирання кропиви.

Взагалі, незалежно від країни, кропиву бажано рвати, коли вона ще молода: після цього її листя стає жорстким і волокнистим. Намагайтеся збирати кропиву подалі від доріг та інших місць, де вона може бути забруднена.

Піца з дикою кропивою – типова страва північних регіонів Італії. У ній немає традиційного для півдня томатного соусу, зате є яйця, прошутто та лігурійська моцарелла.

(розраховано на одну велику піцу діаметром 32 см)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 450 г домашнього тіста для піци
• 190 г бланшованих і добре відтиснутих листочків кропиви
• 2 великі зубчики часнику — почистити й пропустити через прес
• 1,5 столової ложки свіжих листочків чебрецю
• 5-6 тонких смужок прошутто загальною вагою близько 40-50 грам (при необхідності порвати на шматочки)
• 2 великі яйця (відварити круто, почистити і дрібно покришити ножем)
• 150 г моцарелли (порвати на маленькі шматочки)
• 1 маленька жовта цибулина (очистити від лушпиння і нарізати дуже тонкими кільцями або півкільцями)
• 50 мл червоного винного оцту
• Оливкова олія
• Сіль
• Перець

ПРИГОТУВАННЯ:

1. У маленькій мисці змішуємо оцет із 100 мл води. У велику плоску тарілку викладаємо в один шар цибулю і рясно збризкуємо оцтовою сумішшю. Відставляємо убік.
2. Готуємо тісто й розкочуємо корж для піци у формі кола або прямокутника відповідно до наших рекомендацій. Ближче до завершення цього етапу нагріваємо духовку до 220 градусів.
3. Дрібно січемо кропиву й у мисці середнього розміру змішуємо її з яєчною крихтою, моцарелою та чебрецем.
4. У невелику миску вливаємо 70 мл оливкової олії. Приправляємо часником, третиною чайної ложки свіжомеленого чорного перцю й такою самою кількістю морської солі середнього помелу. Залишаємо на 10 хвилин.
5. Перекладаємо корж на деко й щедро змащуємо ароматизованою оливковою олією. Зверху викладаємо сирну суміш із кропивою, прошуто та кільця злегка відтиснутої від оцту цибулі. Ставимо в духовку й готуємо 15 хвилин, доки корж добре не пропечеться, а моцарела повністю не розтане.
6. Подаємо до столу, посоливши і поперчивши до смаку.