Полента зі смаженими грибами, чебрецем і пармезаном

Я цілком міг би зізнатися в любові до цієї старовинної селянської страви з Італії (їй уже близько чотирьох століть!). Однак таке зізнання, мабуть, було б надто поспішним і навіть легковажним, адже познайомився я з нею зовсім недавно (лише якихось два чи три роки тому), і не можна сказати, що пізнав її тією мірою, якою з нею від наймолодшого віку знайомий буквально кожен житель Північної Італії (особливо якщо йдеться про такі італійські регіони, як Ломбардія, Фріулі або, приміром, про італомовний кантон Тічино в прикордонних з Італією землях Швейцарії) чи хоча б так само добре, як жителі значної частини Балкан (Чорногорії, Хорватії, Словенії, Сербії). Утім, уперше я скуштував кукурудзяну кашу дуже давно, ще коли навчався в університеті в Одесі. Не знаю, як зараз, але в сімдесяті роки минулого століття на знаменитому одеському Привозі (центральному місцевому ринку з великою історією та одному з неофіційних символів міста, назва якого увійшла до багатьох народних приказок, літературних творів і художніх фільмів) продавали так звану «плацинду» або «плачинту». Плацинду — великий корж видовженої овальної, квадратної, а іноді круглої форми — тут начиняли мамалиґою (кукурудзяною кашею) і гарбузом, перемішаним зі шматочками бринзи. Плацинда походить із Румунії та Молдови. Хоча в ті далекі часи мені здавалося, що вона — родом із Привозу. ))

У вигляді м’якої, щойно приготовленої кукурудзяної каші полента має виразний, трохи солодкуватий смак кукурудзи та досить щільну текстуру. Вона переймає аромати інгредієнтів, із якими готується: найчастіше це два нерозлучні партнери поленти — вершкове масло й сир. Досить часто таку поленту подають із різноманітними топінгами зі смажених овочів, м’яса та морепродуктів. Ця давня італійська традиція залишає велике поле для творчості будь-кому, хто вирішив приготувати таку страву, — професіоналові чи початківцю-аматору.

Коли полента холоне, вона твердне й перетворюється на не менш універсальний інгредієнт, що може стати основою для кулінарної творчості. Нарізану шматочками поленту можна запекти в духовці, приготувати на грилі або обсмажити на сковороді. В одних випадках її подають із густим і насиченим томатним соусом (тим самим, який традиційно готують для пасти), в інших викладають шарами з м’ясом і сиром — точнісінько як у лазаньї. У Ломбардії таку поленту готують на грилі й подають із грибами, цибулею та гострим перцем.

Я вже про це розповідав, однак повторюся: з поленти готують сотні солодких страв — від зернових сніданків і млинців до кексів та тістечок.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 1 склянка дрібної кукурудзяної крупи
• 1 кг лісових грибів — у нас були рижики (почистити й добре промити) — можна замінити печерицями або гливами
• 3 великі зубчики часнику (почистити й розчавити)
• 4 гілочки чебрецю та ще трохи листочків для подавання
• 60 грамів вершкового масла
• 80 грамів натертого пармезану та ще трохи для подавання
• Чверть склянки оливкової олії
• Сіль
• Чорний перець

Приготування:

1. У великому сотейнику на середньому вогні нагріваємо оливкову олію. Викладаємо в сотейник гриби й готуємо, доки з них повністю не випарується вся рідина. Після цього додаємо часник і гілочки чебрецю, продовжуємо готувати, доки гриби добре не підрум’яняться й не стануть м’якими.
2. Тим часом починаємо готувати поленту. У казанку або сотейнику доводимо до кипіння чотири склянки води. Додаємо вершкове масло й добру дрібку солі. Коли масло розтопиться, починаємо порціями всипати кукурудзяну крупу, постійно помішуючи, щоб уникнути грудочок. Після того як суміш знову закипить, готуємо поленту ще 30–35 хвилин, помішуючи.
3. Коли полента буде готова, додаємо до неї пармезан і знову перемішуємо, доки він повністю не розтане в каші. Солимо й перчимо.
4. Розподіляємо поленту між сервірувальними тарілками й викладаємо зверху гриби. Посипаємо листочками чебрецю та рештою пармезану.
5. Відразу подаємо до столу.