Сільська піца із зеленою квасолею, цибулею-пореєм, беконом і сиром грюєр

Кулінарні традиції таких італійських регіонів, як Валле-д’Аоста, П’ємонт, Ломбардія та Альто-Адідже (у трьох останніх випадках ідеться передусім про їхні північні території), у чомусь невловно схожі, оскільки їхня кухня тією чи іншою мірою й у різні періоди своєї історії зазнала впливу сусідньої з ними Швейцарії.

Їжа тут, як правило, нехитра й калорійна, розрахована на людей, які від світанку до заходу сонця займаються важкою фізичною працею, а з огляду на те, що зовсім донедавна ці регіони були сільськогосподарськими (та, власне, і зараз здебільшого є такими), то йдеться про селян.

У контексті сказаного вона, ця їжа, дуже далека від нинішніх уявлень про так зване здорове харчування, особливо ця теза поширюється на тих наших сучасників, які позиціонують себе як справжні прихильники ЗСЖ і фанатично дбають про власну фігуру.

Якщо спробувати викласти цю мою думку  коротко й водночас, за можливості, доступно, то в більшості страв північноіталійської кухні переважає все беконне, ковбасне, кукурудзяне, рисове, грибне, горіхове, борошняне, сирне й вершкове. Інакше кажучи – просте й ситне, що дає змогу зберігати сили без частих прийомів їжі.

Такою є наша піца. У її складі використано чимало поживної квасолі та цибулю-порей, більш ніж щедру кількість смаженого бекону й далеку від дієтичної порцію твердого сиру. Як останній і в ідеалі, звісно, я бачу такі північноіталійські сири, як фонтіна, тома, кастельманьо.

Однак, якщо раптом вам не вдасться  їх роздобути (а це зовсім не виключено), я порадив би вам особливо не засмучуватися. Адже фонтіну й тому можна замінити грюєром або, наприклад, гаудою, які набагато частіше трапляються в наших магазинах. Тим паче, що грюєр виробляють у Швейцарії буквально через дорогу від згаданих мною регіонів, і він як дві краплі води схожий на своїх північноіталійських родичів.

Таку піцу (і подібні до неї з артишоками або спаржею) жителі Північної Італії зазвичай готують навесні, коли температура повітря підіймається вище десяти градусів тепла й починають з’являтися перші місцеві овочі. Приготувати її вдома зовсім не складно, і, що важливо, при цьому ви заощадите чималі гроші. Утім, про що це я? Хіба в нашому стандартному меню піци з доставкою додому зустрінеш таке?!

(розраховано на одну велику піцу)

Інгредієнти:

• 500 грамів домашнього тіста для піци
• 150 грамів свіжого бекону, нарізаного тонкими скибочками
• 150 грамів стручкової квасолі (очистити від хвостиків і з’єднувальних ниток)
• 1 невелика цибуля-порей (нарізати шматочками завдовжки близько 3 см тільки білу частину, а потім розрізати кожен уздовж навпіл)
• 1 чайна ложка сушеного орегано
• 3-4 гілочки свіжого чебрецю
• 120 грамів тертого сиру грюєр
• 70 мл оливкової олії
• Сіль, перець

Приготування:

1. Приготування піци, як завжди, почнемо з тіста. Його рецепт ви знайдете в нашому блозі.
2. Поки тісто піднімається, у маленькому сотейнику нагріваємо 50 мл оливкової олії, і коли вона стане досить гарячою, додаємо до неї орегано. Готуємо пару хвилин і вимикаємо вогонь.
3. У великій каструлі доводимо до кипіння пару літрів підсоленої води й 2-3 хвилини бланшуємо квасолю. Відкидаємо на друшляк і промиваємо під холодною проточною водою. Даємо стекти, після чого ділимо стручок навпіл уздовж з’єднувальної нитки.
4. У сковороді середнього розміру нагріваємо решту оливкової олії й обсмажуємо в ній скибочки бекону, доки вони добре не підрум’яняться й не випустять жир. Перекладаємо на велику тарілку, застелену паперовим рушником.
5. У суміші олії та жиру смажимо шматочки цибулі, доки вони не стануть майже м’якими. Перекладаємо на тарілку до бекону.
6. Готове тісто кладемо на присипану борошном робочу поверхню й розтягуємо в круг (або овал, прямокутник) діаметром близько 32 см. Потім переносимо на деко.
7. Нагріваємо духовку до 240 градусів.
8. Рясно змащуємо тісто ароматизованою оливковою олією й кладемо на нього квасолю, цибулю, бекон і гілочки чебрецю. Посипаємо сиром, солимо й перчимо до смаку, після чого відправляємо в духовку. Готуємо 12-15 хвилин.