Суп із гарбуза, розмарину й білої квасолі

Ви, можливо, сміятиметеся, але за вікнами нашої кухні травень уже давно й наполегливо стукає у скло важкими гронами бузку, а ми досі так і не спромоглися прибрати з подвір’я електричні гірлянди…

Ця історія в нас повторюється з року в рік і починається, звісно, з ялинки, яку ми зазвичай купуємо та прикрашаємо десь між передднем католицького Різдва й Новим роком. Тому покрасуватися до традиційних дванадцяти ударів годинника їй залишається катастрофічно мало часу!

Ялинці ми надаємо великого значення в нашому домі й ретельно її вибираємо (на це часом іде чотири-п’ять днів). Ми обожнюємо її хвойний дух, який іноді тримається в оселі до двох тижнів. Не менш старанно ми її прикрашаємо (ялинкові іграшки — це взагалі окрема історія: щороку докуповуємо одну-дві, і вони, як правило, ручної роботи). Тому й стоїть наша ялиночка (щоб ми встигли вдосталь нею намилуватися), зазвичай, до самих водохресних морозів, а цього року тішила нас до початку березня… ))

Утім, гірляндами (зокрема різнокольоровою ілюмінацією), кулями та різноманітними барвистими підвісками зі скла, картону й пластику прикрашаються також усі кімнати в будинку та все подвір’я навколо нього. Загалом, напередодні Нового року наше житло й усе, що з ним пов’язано, — ще те видовище! Знімати потім усю цю, хоч і трохи строкату, але все ж дивовижну красу дуже сумно. Я намагаюся на це не дивитися й цілковито довіряю цю скорботну місію Юлі. Так само мені буває нестерпно тужливо, коли наприкінці січня я бачу біля сміттєвих баків по всьому місту скупчення викинутих через непотрібність зелених красунь. Мабуть, це найсумніша частина новорічних святкувань…

Уся ця дещо затягнута й, зізнатися, далека від справжньої причини появи нашого сьогоднішнього допису новорічна метафора спала мені на думку ще минулої п’ятниці, коли я побачив на ринку здоровенного й похмурого сільського дядька. От вгадайте, що він продавав? А продавав він товар цілком до пари своєму настрою — торішні гарбузи, уже добряче забуті нами як інгредієнт; один із них гордо демонстрував свій вологий, із темно-помаранчевим відливом зріз. Дядькові гарбузи ще не встигли остаточно втратити колишню привабливість, і я просто не міг не купити хоча б один із них!

В осінньо-зимовому сезоні 2017–2018 років (порівняно з попереднім таким самим періодом року) ми використовували гарбуз непробачно мало. Хотілося б хоча б частково виправити це упущення, тому я обрав рецепт гарбузового супу.

Супи (будь-які супи!) ми з Юлею їмо у великій кількості — особливо коли холодно або вогко через тривалі дощі. По-перше, вони зігрівають. По-друге, вони, як жодна інша страва, заспокоюють. Нарешті, по-третє, вони найчастіше легкі, що зовсім непогано для середини весни, коли не хочеться обтяжувати шлунок нічим зайвим.

Таким самим зігрівальним, легким і водночас поживним видався мені й рецепт нашого сьогоднішнього супу з гарбуза, білої квасолі та розмарину, яким поспішаю з вами поділитися. Упевнений, що він вам неодмінно сподобається.

(цей суп розрахований на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 600 грамів гарбуза (нарізати маленькими кубиками)
• 300 грамів білої квасолі (замочити у воді на ніч)
• 1 велика жовта цибулина (почистити й грубо подрібнити)
• 3 зубчики часнику (очистити від лушпиння й добре розчавити лезом ножа)
• 1 літр овочевого бульйону
• 2 гілочки розмарину (відокремити листочки й добре подрібнити)
• 250 мл білого сухого вина
• 50 грамів пасати
• Оливкова олія
• Морська сіль
• Чорний перець горошком (грубо потовкти у ступці)

Приготування:

1. У великому сотейнику розігріваємо дві столові ложки олії та протягом кількох хвилин на середньому вогні обсмажуємо часник, доки не з’явиться аромат. Потім додаємо цибулю й готуємо ще 6–7 хвилин.
2. Всипаємо квасолю та розмарин, вливаємо вино й бульйон, доводимо до кипіння та готуємо під кришкою 1–1,5 години (залежно від сорту квасолі).
3. Тим часом у невеликій сковороді розігріваємо три столові ложки олії та на середньому вогні смажимо шматочки гарбуза протягом 12–15 хвилин, щоб гарбуз устиг підрум’янитися до світло-коричневого відтінку й почав карамелізуватися.
4. Перекладаємо гарбуз до вже готової квасолі й додаємо пасату. Солимо та перчимо. Знову доводимо бульйон до кипіння й на слабкому вогні готуємо все це під трохи прочиненою кришкою 10–12 хвилин. Вимикаємо вогонь, даємо постояти 5–7 хвилин і знову куштуємо на сіль та перець.
5. Розливаємо суп по порційних тарілках і скроплюємо оливковою олією.