Свинячі реберця на грилі, мариновані в кока-колі, або маленька історія про одну велику таємницю

Усі знають, що кока-колу створив американець Джон Пембертон. У 1888 році, незадовго до своєї смерті, цей пан «роздав» свій секрет щонайменше чотирьом людям.

Один із них, Аса Кендлер, наприкінці XIX століття отримав від Пембертона не лише саму формулу, а й його дім; тоді ж новий власник формули заснував знамениту компанію, назву якої сьогодні знає кожна дитина. Саме він, Кендлер, запечатав рецепт Coca-Cola за сімома печатками — вибачте за тавтологію. Крім того, він же вніс певні корективи до складу напою, що, як стверджують багато фахівців, значно поліпшило його смак, а також дало Кендлеру підстави заявити, що відтоді жоден власник оригінальної формули Пембертона вже не може знати, що являє собою справжній напій Coca-Cola!

У 1919 році група акціонерів компанії на чолі з Ернестом Вудраффом викупила у Кендлера та його родини 100% акцій компанії. Як заставу для отримання кредиту на купівлю компанії Вудрафф залишив на зберігання єдиний записаний на папері варіант формули напою в банківській скриньці Guaranty Bank у Нью-Йорку. У 1925 році, після повного погашення кредиту, Вудрафф передоручив зберігання документа Trust Company Bank — нині Truist Financial — в Атланті, а в грудні 2011 року Coca-Cola передала його до спеціального сховища на території World of Coca-Cola — «Світ Coca-Cola» — у тій самій Атланті, де його виставили на огляд широкої публіки й де він перебуває донині.

За запевненнями керівництва Coca-Cola, лише двоє її працівників наділені правом повного доступу до автентичної формули напою в будь-який час дня і ночі. При цьому їм не дозволено подорожувати разом, а після смерті одного з них другий самостійно обирає наступника серед працівників компанії, щоб посвятити його в таємницю формули. Імена згаданих носіїв таємниці самі по собі також є таємницею. Однак загальновідомо, що подібна політика компанії щодо суворого зберігання формули Coca-Cola радше є маркетинговим ходом, ніж відображенням фактичного стану справ. Адже будь-який конкурент, який заволодів би автентичною формулою коли, однаково не зміг би отримати головні компоненти напою, серед яких, наприклад, листя коки, оброблене особливим чином… а навіть якби воно раптом стало доступним, така компанія однаково не змогла б налагодити виробництво Coca-Cola, адже цей бренд уже зайнятий.

Кілька знавців цієї історії переконані, що горезвісний екстракт листя коки, з якого фактично видалено кокаїн, залишається складником напою лише як ароматизатор. За перевіреними відомостями, Coca-Cola отримує таке вже оброблене листя від невеликої фірми з Мейвуда, штат Нью-Джерсі, яка, своєю чергою, цілком законно виробляє кокаїн для фармацевтичних потреб, а листя як відпрацьовану сировину передає партнерові. Утім, неназвана фірма жодного разу не підтвердила й не спростувала згаданий факт, посилаючись на ту саму секретність.

На початку XX століття урядовці США намагалися притягнути Coca-Cola до суду за грубі порушення Закону про чисті харчові продукти й ліки, посилаючись на те, що неприпустима концентрація кофеїну в сиропі, призначеному для виробництва коли, шкодить здоров’ю людини. Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь компанії, однак 1916 року Верховний суд США скасував це рішення й повернув справу на подальший розгляд. Згодом сторони уклали угоду, після якої Coca-Cola зменшила вміст кофеїну в сиропі.

До чого я це все? Завдяки особливостям свого складу відома на весь світ кола, крім того, що чудово втамовує спрагу, має ще одну корисну властивість: із неї в поєднанні з іншими компонентами — спеціями та приправами — виходить чудовий маринад. Американці знають про це давно, і так само давно в Північній Америці існує традиція маринувати м’ясо для гриля з використанням Coca-Cola. Наші свинячі реберця на грилі в маринаді з кока-коли — характерний тому приклад.

(розраховано на 2–3 порції)

Інгредієнти:

• 1 кг свинячих реберець
• 1 л кока-коли
• Дві третини склянки кетчупу
• 1 чайна ложка копченої паприки
• 1 чайна ложка — або до смаку — подрібненого перцю чилі з насінням
• 1 столова ложка діжонської гірчиці
• 1 чайна ложка меленої кориці
• 1,5 столової ложки коричневого цукру
• Рослинна олія
• 1 чайна ложка морської солі середнього помелу
• Мелений перець

Приготування:

1. Солимо й перчимо реберця та кладемо у форму середнього розміру. Заливаємо двома третинами коли й накриваємо плівкою. Відправляємо в холодильник на всю ніч.
2. Вливаємо решту коли в чашу блендера й додаємо сюди ж кетчуп, коричневий цукор, чилі, гірчицю, паприку та корицю. Збиваємо до однорідного стану.
3. Готуємо мангал або гриль до роботи. Струшуємо з реберець надлишки рідини й витираємо паперовими рушниками. Кладемо в решітку, що закривається, і збризкуємо рослинною олією.
4. Готуємо реберця на помірному жарі, час від часу перевертаючи, близько 20–25 хвилин, доки вони не стануть м’якими й добре не підрум’яняться. Щоразу перед тим, як перевернути, трохи змащуємо реберця приготованим заздалегідь соусом.
5. Готові реберця подаємо з рештою соусу, хлібом або коржами, овочами та зеленню.