Тости з баклажанів, помідорів і сиру з молодою картоплею під соусом чимічурі — з аргентинської кухні

Один з основних продуктів аргентинських стейк-хаусів — сир Проволета. Він схожий на Проволоне й незмінно подається на столи в глиняних мисках, із бульбашками й апетитною, рум’яною скоринкою. Численні відвідувачі, а в таких популярних серед аргентинців закладах завжди людно й гамірно, традиційно намазують Проволету на хліб, не забувши приправити його зверху добрячою ложкою чимічурі, і їдять як закуску. У нашому рецепті (до речі, типовому для національної кухні Аргентини загалом і згаданих закладів зокрема) здоровою заміною хлібові слугують баклажани. Крім того, у подібних, доволі ситних стравах частенько використовуються всюдисущі в цій країні помідори, а вже сир розплавляють поверх смажених баклажанів наприкінці їх приготування. Увесь цей скарб викладається на великі тарілки або величезне спільне блюдо в мальовничому безладі й подається разом із картоплею. Остання відіграє тут ту саму роль, що й типова для північноамериканського та західноєвропейського фастфуду французька картопелька.

Перш ніж перейти до рецепта, скажу все ж пару слів про аргентинські стейк-хауси, бо вони на те заслуговують, а появі цього найяскравішого феномена латиноамериканської індустрії громадського харчування сприяло кілька найважливіших чинників.

Один із них — зовсім особлива місцева яловичина й неперевершена якість стейків із неї.

Річ у тім, що Аргентина, площа якої становить близько 2,8 мільйона квадратних кілометрів, є восьмою за величиною країною світу за розміром зайнятої нею земної суші. Водночас третина цієї території складається з трав’янистих рівнин, відомих більшості з вас як пампаси.

Саме ця географічна перевага Аргентини допомогла перетворити виробництво яловичини тут на галузь з оборотом у п’ятдесят мільярдів доларів! Безроздільними господарями пампасів здавна є аргентинські ковбої, так звані гаучо, чиє життя протягом багатьох поколінь пов’язане зі скотарством на розлогих пасовищах пампасів. М’ясо аргентинських бичків якраз і славиться своєю трав’яною відгодівлею. Завдяки їй воно має чудовий смак, невисоку жирність і вражаючий вміст корисних речовин, зокрема таких, наприклад, як Омега-3.

Ще одна причина, з якої аргентинські стейк-хауси вважаються найкращими у світі, — підхід до приготування м’яса. Для отримання справжнього й стовідсотково автентичного аргентинського асадо використовують виключно деревину — жодного вугілля чи брикетів! Якщо захочете дізнатися про асадо більше, перейдіть до нашої публікації про знаменитий аргентинський гриль за цим посиланням.

Відкриті печі для асадо за традицією роблять із випаленої або керамічної цегли. Згадані матеріали, як відомо, краще витримують високі температури протягом достатньо тривалого часу, що є обов’язковою умовою приготування асадо, оскільки дає змогу яловичині готуватися дуже й дуже повільно. Цей процес більше нагадує копчення м’яса, ніж звичне для нас швидке обсмажування на грилі. У результаті виходить такий ароматний і неймовірно ніжний стейк, що відразу стає зрозуміло, чому аргентинці їдять так багато яловичини!

До речі, з наших баклажанів із сиром і картоплею вийде чудовий гарнір до асадо!

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 4 середні баклажани загальною вагою близько 1 кг (видалити хвостики й нарізати кружальцями завтовшки до 2 см)
• 800 г великих помідорів сорту сливка (нарізати кружальцями завтовшки 1,5 см)
• 700-800 г молодої картоплі з бульбами маленького розміру (почистити й відварити)
• 200 г нарізаного тонкими скибочками сиру, що легко плавиться (моцарела, сулугуні тощо)
• 1 склянка соусу чимічурі
• Третина склянки оливкової олії
• Морська сіль середнього помелу
• Свіжомелений чорний перець

Приготування:

1. Щедро з усіх боків солимо кружальця баклажанів і викладаємо їх на решітку. Даємо постояти 30 хвилин і ретельно промиваємо під проточною водою й обсушуємо. За допомогою кулінарного пензлика змащуємо кружальця баклажанів з усіх боків двома третинами оливкової олії. Солимо й перчимо до смаку.
2. Готуємо до роботи мангал або гриль. Кладемо баклажани в решітку, що замикається.
3. Установлюємо решітку на мангал і, час від часу перевертаючи, готуємо на середньому жару, доки баклажани не стануть м’якими. Це може забрати у вас від 8 до 10 хвилин.
4. Змащуємо кружальця помідорів рештою оливкової олії й також відправляємо на мангал у решітці. Готуються вони, звісно, швидше за баклажани, тому за цим необхідно стежити.
5. Готові баклажани перекладаємо в сковороду, зверху на них кладемо кружальця помідорів і накриваємо останні скибочками сиру. Нагріваємо на середньому вогні під кришкою, доки сир не розплавиться.
6. У великій мисці змішуємо теплу відварну картоплю й соус чимічурі.
7. Перекладаємо картоплю на сервірувальні тарілки разом з овочами й теплою подаємо до столу. Тепер тут бракує тільки свіжих коржів!