У музикантів із мозком усе гаразд

Давно помічено, що люди, які грають на різних музичних інструментах, набагато швидші й гостріші у своїх реакціях на довколишній світ, ніж пересічні обивателі. Чому? Та тому, що музика змушує ваш мозок працювати значно швидше!

Ретельні наукові дослідження в цьому напрямі показали, що гра на музичних інструментах із самого дитинства змінює на краще структуру мозку та його здатність ефективно функціонувати. У лютому минулого року на замовлення канадського науково-популярного журналу «Мозок і пізнання» в Монреальському університеті (провінція Квебек) провели спеціальне тестування студентів і викладачів. Метою дослідження було порівняти розумові здібності тих, хто постійно, із раннього віку, грав на музичних інструментах, і тих, хто ніколи не мав стосунку до музики.

Результати досліджень показали, що вміння грати допомагає підтримувати мозок у чудовій робочій формі, і ця тенденція не змінюється навіть із віком. Ба більше, практичне захоплення музикою дає змогу успішно боротися з багатьма аспектами зниження когнітивних здібностей у зрілішому віці.

«З віком час реакції людей на події помітно збільшується, — говорить провідний автор згаданого дослідження, кандидат наук із біохімії Саймон Ландрі. — Тому якщо нам відомо, що музичні інструменти допомагають долати це небажане явище, то чому б розумно не скористатися таким знанням? Ми лише тепер починаємо усвідомлювати, наскільки багатогранним у контексті впливу на мозок людини може бути звичайне навчання музики».

Окремо провели локальне дослідження, у якому порівнювали час реакції 19 студентів, не пов’язаних із грою на музичних інструментах, і 16 студентів-музикантів, які займалися музикою щонайменше сім років. Серед останніх були віолончелісти, ударники, скрипалі й арфісти.

Кожен учасник експерименту перебував в окремій, ізольованій від зовнішнього світу кімнаті, де йому запропонували одну руку тримати на комп’ютерній миші, а другу — на маленькій коробочці, яка час від часу вібрувала. Коли студент відчував вібрацію, він мав негайно натиснути кнопку миші. Те саме потрібно було робити, коли він чув звуковий сигнал або і звук, і вібрацію. Кожну стимуляцію повторювали 180 разів.

Як і передбачалося, студенти-музиканти реагували на тактильні та слухові стимули істотно швидше, ніж немузична аудиторія.

Ландрі стверджує, що це стало можливим, оскільки мозок людини, навченої грати на музичних інструментах, має більш «тренований» зв’язок із різними чуттями. Наприклад, віолончеліст не лише відчуває палець на струні, а й стежить за якістю звуку, який утворюється, коли він торкається цієї струни.

«Таке тривале тренування чуттів у процесі відтворення музики бажаного рівня сприйняття веде до збільшення прохідності нейронних шляхів, відповідальних за передавання всієї необхідної чуттєвої інформації, — вважає Саймон Ландрі. — Крім того, змушені тривалий час синхронно використовувати різні чуття, музиканти постійно скорочують час розв’язання різних багатофункціональних завдань, пов’язаних із грою, і відповідно їхній мозок працює швидше».

Перед цим група вчених на чолі з Ландрі вивчала процеси створення мозком музиканта чуттєвих образів. Обидва дослідження допомогли зрозуміти, чому мозок музиканта краще інтегрований для швидшого та якіснішого сприйняття чуттів. Водночас для серйозного обговорення терапевтичного аспекту навчання музики необхідні подальші, поглибленіші експерименти.

Проте вже тепер можна впевнено говорити про те, що систематична гра на музичних інструментах впливає на багато здібностей людини, крім музичних. Про позитивний вплив музики на здоров’я людини було відомо дуже давно, але лише тепер ми починаємо розуміти, наскільки близько підійшли до практичного розуміння цієї проблеми.