Угорська піца, або «крумпліс лангош»

Лангош – типова страва національної кухні Угорщини, що відноситься до категорії вуличної їжі. Це смажений коржик з дріжджового тіста, який традиційно подається зі сметаною та сиром. За всіма своїми ознаками лангош нагадує піцу, а його назва походить від слова “ланг”, що означає в угорській мові “полум’я”. Ще в «Глоссарії Безтерці», найстарішому угорському словнику, виданому у п’ятнадцятому столітті, йдеться про те, що головним предком плоского хліба був римський «паніс фокаціус» (звідки, до речі, народився італійський термін «фокачча»). У Стародавньому Римі під паніс фокаціус мав на увазі коржик, запечений у золі домашнього вогнища (латинське слово «фокус» означає «осередок»). Сучасний варіант лангоша, як і фокачча, у золі, звичайно, не готується. Він смажиться у великій кількості рослинної олії або жиру, тобто, технічно кажучи, у фритюрі.

Дуже схожі коржики із співзвучною назвою «лаганда» готували у Візантії та Оттоманській імперії. Тільки у візантійців вони вважалися солодкою стравою, а турки подавали лаганда не тільки на солодке (з медом, наприклад), а й як закуску з різними спредами на кшталт хумуса та подібних до нього. Лаганда досі існує у турецькій кухні та користується великою популярністю. Власне, саме з цієї причини деякі кулінарні експерти вважають, що лангош з’явився в угорській кухні завдяки туркам.

Лангош можна зустріти сьогодні у будь-якому куточку Угорщини. Його також готує угорське населення Румунії, Словаччини, Сербії, Чехії, Болгарії та Закарпаття (Україна). В Угорщині лангош часто продають на автобусних станціях, залізничних вокзалах, а то просто на жвавих вулицях. Особливо багато лотків та пересувних кіосків з лангошом можна зустріти тут під час спортивних змагань та національних свят. Угорщина межує з Австрією, і в останній лангоші також користується чималим попитом. У Відні, наприклад, лангош можна замовити навіть у фешенебельних ресторанах.

Спочатку лангоші готувалися в передній частині печі – там же, де випікався хліб і ближче до вогню (про це свідчить і їх назва). Лангош традиційно подавали до сніданку у свіжому, ще гарячому вигляді. Пізніше, коли печі почали потихеньку зникати з угорських будинків, лангош почали смажити в олії чи смальці.

Лангош їдять в Угорщині цілий рік незалежно від сезону. Його подають до столу з різними топінгами, найпоширенішими з яких є рослинне масло або сметана, приправлене часником, змішана з тертим сиром. Втім, у начинці для лангошу можна зустріти також свинячі ковбаски домашнього приготування, лісові гриби, шинку, баклажани, омлет і навіть смажену капусту. Солодкий варіант лангошу зазвичай посипається цукровою пудрою або змазується фруктовим джемом.

У тісто для лангошу іноді додають сметану, йогурт або картопляне пюре. У разі такий лангош називається «крумпліс лангош» (тобто «картопляний лангош»).

Правильно приготований лангош має бути легким та повітряним. Вибір інгредієнтів для топінгу залежить від вашої фантазії. Правда ми в даному випадку все ж таки вирішили піти традиційним шляхом і обмежилися найбільш автентичним топінгом.

Для тесту:

• 500 грамів звичайного просіяного борошна
• 200 грам картопляного пюре без добавок
• 100 мл теплого молока
• 1,5 чайні ложки сухих дріжджів
• Підлога чайної ложки цукру
• 200 грам сметани
• 1 велике яйце
• Півтори чайні ложки солі
• 1 літр олії (для смаження)

Інгредієнти для топінгу:*:

• Рослинна олія, ароматизована часником за смаком
• Сметана, змішана в бажаній пропорції з тертим сиром та зеленою цибулею
• Тонкі свинячі ковбаски**, нарізані невеликими шматочками та коротко обсмажені в олії
• Смажені з цибулею гриби (пропорції на ваш розсуд)

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Змішуємо в маленькій мисці тепле молоко, дріжджі та цукор. Даємо постояти 10-15 хвилин.
2. Поміщаємо у велику миску борошно, картопляне пюре, яйце, сметану, сіль та дріжджову суміш. Замішуємо тісто, поки воно не стане гладким і перестане чіплятися до миски, накриваємо і чекаємо, коли тісто збільшиться в розмірі вдвічі.
3. Після цього на робочій поверхні, трохи присипаним борошном, розкочуємо тісто в товсту ковбаску довжиною близько 30 см і ділимо на 10-12 шматків. З кожного з них формуємо руками невеликий коржик завтовшки близько 2 см. Даємо спокій ще на 15-20 хвилин.
4. Потім розтягуємо кожен коржик до необхідних розмірів (найчастіше це розмір, що нагадує наш біляш), дотримуючись тільки одного правила: центральна частина лангошу має бути тоншою, ніж його периферія.
5. Тим часом у великому чавунному казанку або сковороді з високими стінками нагріваємо олію. Температура олії перевіряється маленьким шматочком тіста.
6. Підготовлені коржики з тіста опускаємо в киплячу олію і смажимо з обох боків, поки не набудуть золотаво-коричневого відтінку. Смажені лангоші перекладаються в посуд, застелений паперовими рушниками.
7. Подавати лангоші бажано у гарячому чи теплому вигляді.
8. Ми приготували лангоші з двома топінгами: в одному випадку це була суміш сметани, сиру та зеленої цибулі, полита часниковою олією, а в іншому – смажені з цибулею гриби, ковбаски і та ж олія, яку ми заздалегідь приправили часником.

Примітки:

* як ми й рекомендували вище, ви можете використовувати в топінгу для лангошу та інші інгредієнти.

** ми використовували для цього «кабаносі», дуже тонкі польські ковбаски зі свинини, ґрунтовно приправлені перцем чилі.