Жити в злагоді зі світом. Частина I

Я хочу торкнутися доволі делікатної теми, яка в українському суспільстві, на жаль, досі викликає в найкращому разі здивовані погляди, у найгіршому — глузування або навіть невиправдано агресивну реакцію. Ітиметься про вегетаріанство. Щоб уникнути можливих непорозумінь, відразу зауважу: я майже не маю стосунку до вегетаріанства. Чому майже? Тому що іноді, особливо влітку, коли сімейне меню передбачає велику кількість фруктів та овочів, я можу два-три місяці не їсти м’ясо-молочних продуктів і яєць. У цьому немає нічого осмисленого, жодного особливого етико-філософського підґрунтя — просто не хочеться, от і все. А ось моя Юля вже близько дванадцяти років — стовідсоткова вегетаріанка. І це при тому, що їй самій трохи більше тридцяти чотирьох — вважай, пів життя! За її ж твердженням, вона стала вегетаріанкою з тих самих незрозумілих міркувань, із яких я стаю ним на кілька місяців практично щороку.

Вегетаріанці поділяються на такі категорії:

1. Вегани, які вилучають зі свого раціону всю тваринну їжу — не лише будь-які види м’яса, а й яйця, молочні та інші продукти опосередковано тваринного походження.
2. Макробіотики — відрізняються від веганів тим, що їдять усю рослинну їжу лише в сирому, необробленому вигляді; це стосується й приправ.
3. Фрукторіанці, які харчуються винятково свіжими й сушеними фруктами, насінням, горіхами, рослинними оліями та медом.
4. Лактовегетаріанці, які залишають у своєму раціоні молоко та всі похідні від нього продукти.
5. Ововегетаріанці — не їдять жодних продуктів тваринного походження, крім яєць.
6. Лактоововегетаріанці — відповідно, їхнє меню складається з продуктів, які вживають дві попередні категорії.

Вегетаріанство — це не просто категорична відмова від продуктів тваринного походження, а й ціла філософія, яка відкидає статус тварин як товару. Люди, які обмежують себе у вживанні певних продуктів і сповідують згадані етичні критерії, називають себе веганами.

Відомі три великі групи веганів: харчові вегани, які табуюють будь-яку їжу тваринного та опосередковано тваринного походження; етичні вегани, які дотримуються філософії вегетаріанства не лише в харчуванні, а й у багатьох суміжних напрямах експлуатації людиною природи, де використовують тварин; екологічні вегани, які уникають споживання всіх видів продуктів як рослинного, так і тваринного походження, що під час виробництва або вирощування завдають шкоди довкіллю чи несумісні з ним.

Термін «веган» запровадив Дональд Вотсон 1944 року, коли разом із кількома однодумцями заснував Британське товариство веганів. Спочатку Вотсон використовував цей термін для позначення вегетаріанців, які не вживали молочних продуктів. Однак починаючи з 1951 року товариство визначило веганів як людей, котрі «вилучають зі своєї життєвої доктрини будь-які потреби, пов’язані з експлуатацією тварин».

В останнє десятиліття інтерес до веганства в Європі почав активно зростати: з’явилося багато веганських магазинів; у багатьох супермаркетах створили секції з товарами для веганів; стало модно відвідувати веганські ресторани.

Веганська дієта передбачає високий вміст у раціоні людини клітковини, вітамінів C, E, D, B12 та омега-3, заліза, кальцію, цинку, магнію, різних фітохімічних сполук, фолієвої кислоти, насичених жирів, холестерину та жирних кислот. Уже давно відомо, що грамотно спланована веганська дієта помітно зменшує ризик різних хронічних захворювань, зокрема найпоширеніших хвороб серця й кровоносних судин. Американська академія харчування та діалектики рекомендує веганський спосіб життя як корисний для всіх вікових категорій без обмежень. Німецьке товариство здорового харчування виступило проти веганського харчування дітей до п’ятнадцяти років, оскільки при цьому дитина не завжди отримує потрібні для її розвитку вітаміни, наприклад вітамін B12.

У наступній публікації про вегетаріанство в нашій рубриці ЗСЖ я коротко розповім вам про історію виникнення цієї дієти й філософії.

(Далі буде)