Чимічуррі з портулаку

Любов аргентинців до м’яса, приготованого на грилі, мені добре зрозуміла, адже шашлик у нашій сім’ї був альфою й омегою всіх столів, накритих з будь-якої урочистої нагоди, включно з різноманітними святами, днями народження, похоронами, приїздом близьких родичів із Кавказу або запрошенням важливих гостей. І так само, як за нашим столом ніколи не бувало смаженого на мангалі м’яса без листового лаваша, сиру, а також великих пучків рейгану (не плутати із сороковим президентом США, адже на Сході так нерідко називають базилік) і кінзи, культову національну страву аргентинської кухні асадо неможливо уявити без чимічуррі. А якого — рохо (червоного), верде (зеленого) або навіть чимічуррі де наранха, тобто апельсинового чимічуррі, — це вже справа смаку або сімейних традицій.

Сьогодні ми поговоримо про незвичайний рецепт чимічуррі. Його унікальність полягає в тому, що основним інгредієнтом цього варіанта аргентинського соусу є… та-дам! — портулак. А судячи з частоти використання портулаку у вірменській кухні, я міг би (жартома, звісно) сказати, що є в цьому чимічуррі щось невловимо вірменське.

Можливо, ви не знали, але цей плідний окупант багатьох садів і городів вважається однією з найпоживніших рослин на планеті! Хоча портулак і відносять до широко розповсюджених і цілком звичайних бур’янів, для організму людини він є чимось на кшталт чаші Грааля.

Упродовж тисячоліть портулак використовували в багатьох давніх культурах однаковою мірою — як у приготуванні їжі, так і з лікувальною метою. Листя цієї м’ясистої та соковитої рослини, офіційно відомої як Portulaca oleracea, має яскравий лимонний смак із легким перцевим відтінком, що нагадує руколу.

Портулак містить найбільшу кількість жирних кислот омега-3 і калію серед більшості зелених листових рослин, які вживають у їжу в Європі. У ньому також зовсім небагато калорій, зате вдосталь клітковини й таких мінералів, як кальцій і залізо.

Якщо ж ви наважитеся зібрати портулак самостійно, а я цього не виключаю, оскільки на наших ринках (принаймні у свіжому вигляді) його не продають, постарайтеся не переплутати портулак із якоюсь іншою травичкою. Перед походом по нього уважно вивчіть в інтернеті фотографії та відео з дикорослим портулаком. На щастя, відрізнити його від решти рослин не дуже складно. Про всяк випадок і ми даємо вам фото того портулаку, який зібрали з Юлею для цієї страви.

Однак повернімося до чимічуррі. Крім портулаку, в нашому рецепті цього соусу будуть присутні такі традиційні інгредієнти, як часник, кінза, петрушка, винний оцет, орегано, насіння коріандру, рослинна олія та перець чилі. Так само, як і решта видів чимічуррі, ця чергова варіація популярного аргентинського соусу добре підійде до будь-яких видів асадо (чи то червоне м’ясо, курка або риба), а також до смажених овочів.

Пам’ятайте, що перед початком приготування чимічуррі з портулаку останній слід добре промити у воді, оскільки на ньому може бути безліч піщинок, адже ця рослина росте близько до землі, а в зрілому віці просто стелиться по ній.

(розраховано приблизно на дві з половиною склянки або шість-вісім порцій соусу)

Інгредієнти:

• Великий пучок молодих пагонів портулаку вагою близько 300 г (вимочити у великій мисці з холодною водою, а потім добре промити)
• Середній пучок кінзи вагою близько 150 г (розібрати на тонкі гілочки з листочками)
• Невеликий пучок петрушки вагою до 100 г (розібрати на тонкі гілочки з листочками)
• 4–5 великих зубків часнику (почистити й грубо порубати)
• 1 невеликий стручок халапеньйо або іншого виду зеленого перцю чилі (насіння видалити й грубо порубати)
• По одній чайній ложці сушеного орегано й насіння коріандру (обсмажити на сухій сковороді та розтерти у ступці)
• 2 столові ложки червоного винного оцту (або до смаку)
• Пів склянки якісної оливкової олії першого холодного віджиму
• 1 чайна ложка солі

Приготування:

1. Викладаємо всі інгредієнти (за потреби в кілька заходів) до чаші блендера й перебиваємо до майже однорідного стану. Ще раз куштуємо на сіль, гостроту й кислоту.