Аргентинський апельсиновий соус «чимічуррі де наранха»

З одного з минулих рецептів («Сом, смажений на грилі, з аргентинським соусом чимічуррі верде»), у передмові до якого йшлося про широко поширений в аргентинській кухні соус чимічуррі, вам, віддані мої читачі, довелося, зокрема, дізнатися, що він буває трьох різновидів: рохо (червоний), верде (зелений) і наранха (апельсиновий). І якщо ви уважно стежили за новими публікаціями в нашому блозі, ви, напевно, вже готували і чимічуррі рохо, і чимічуррі верде. Обидва варіанти цього популярного не лише в Аргентині, а й у всій Латинській Америці, а тепер уже й у Європі, гострого соусу заслуговують найвищої оцінки: як завдяки їхньому незвичайному, освіжальному аромату, так (і далеко не в останню чергу) через їхню, якщо хочете, всеїдність, точніше універсальність. Сьогоднішнє знайомство з чимічуррі де наранха стане завершальним етапом в освоєнні лінійки цих чудових соусів.

Смак традиційного чимічуррі важко сплутати з будь-яким іншим соусом. Поклавши до рота ложечку цього соусу, ви спочатку відчуєте раптову свіжість у роті, за нею прийдуть яскраві трав’янисті нотки, які зміняться пряним і водночас гострим смаком сирого часнику. Коли я вперше скуштував чимічуррі верде з яловичиною, приготованою на грилі, я був по-доброму приголомшений: наскільки гармонійно цей соус поєднується зі злегка підгорілим на вогні й просякнутим густим димним ароматом м’ясом. Цікаво, що в аргентинців щодо цієї страви є повір’я: якщо ти поїв у колі аргентинської родини яловичину з чимічуррі, то наче проходиш своєрідний обряд посвячення і стаєш членом їхньої сім’ї.

Хоча чимічуррі є класичним доповненням до стейка або пашини, його також використовують як приправу практично до будь-якої м’ясної страви в Аргентині — від «чоріпана» (смаженого чорізо) до емпанадас із м’ясною начинкою.

Якщо ви коли-небудь опинитеся в Аргентині, ви зустрінете чимічуррі в тому чи іншому вигляді буквально всюди: на антикварному ярмарку Сан-Тельмо, який проводять у Буенос-Айресі щонеділі; у банці, що стоїть на прилавку продавця чоріпана біля входу на футбольний стадіон «Бомбонера»; на дегустаційних столах серед виноградників у Мендосі; у придорожніх ресторанах у пустельних високогірних районах Сальти й Жужуя; біля відкритого гриля, де смажать кордеро аль пало (баранину, запечену на повільному вогні) серед патагонських прерій.

Що ж, саме час переходити до рецепта.

(розраховано приблизно на дві склянки соусу)

Інгредієнти:

• По одному великому пучку петрушки й кінзи вагою близько 150 г кожен (розібрати на маленькі тонкі гілочки з листочками й подрібнити)
• 1 середній пучок базиліку (розібрати на листя й грубо порубати)
• 3 великі зубки часнику (очистити від лушпиння й дрібно порубати)
• Пів чайної ложки дрібно порубаного зеленого перцю чилі без насіння
• Свіжовичавлений сік одного великого солодкого апельсина
• Добре подрібнена цедра половини апельсина
• Свіжовичавлений сік двох лаймів
• 1 чайна ложка рідкого світлого меду
• Пів склянки оливкової олії
• 1 чайна ложка солі

Приготування:

1. Поміщаємо всі інгредієнти до чаші блендера й коротко перемішуємо, водночас перебиваючи до стану неоднорідної маси.
2. Подаємо кімнатної температури.
3. Чимічуррі де наранха може зберігатися в холодильнику близько тижня.
4. Примітка: цей соус готували до баранини на грилі.