Африканський крем-суп із батату й ріпи зі смаженим кеш’ю

Походження автентичної африканської кухні сягає корінням часів бронзової доби, коли ранні цивілізації в Північно-Східній Африці лише починали вирощувати такі зернові, як ячмінь і пшениця. Частина Північної Африки, проте, вже тоді розташовувалася в межах Родючого півмісяця*, де давні єгиптяни займалися осілим землеробством. Такі тварини, як віслюки та вівці, на той час були одомашнені, і це започаткувало поширення сільського господарства в інших частинах Африки, особливо в Західній Африці, хоча більшість племен цього континенту все ще займалися полюванням і збиральництвом.

Арабські дослідники Лев Африканський та Ібн Баттута проливають трохи світла на африканські особливості споживання їжі, з якими вони зіткнулися під час своїх подорожей Африкою на південь від Сахари. Проте більшість європейських мандрівників не ризикували заглиблюватися далі прибережних районів Північної Африки аж до дев’ятнадцятого століття. У багатьох їхніх щоденниках і подорожніх нотатках можна зустріти докладний опис продуктів харчування та сільськогосподарських культур, поширених на африканському континенті. Багато основних інгредієнтів африканської кухні з’явилися пізніше, коли Африка була майже повністю колонізована європейцями. Кукурудза й картопля походять з Америки та поширилися в Африці після Колумбового обміну, однак задовго до початку XX століття. Кукурудза з’явилася на африканському узбережжі у XVI–XVII століттях і з часом стала однією з важливих культур континенту.

І все ж африканська культура харчування мала великий вплив на карибську, бразильську й американську кухні, зокрема на кухню Лоукантрі та каджунську кухню Луїзіани. Особливо виразно це проявилося у стравах із рису й так званих зелених рагу, як-от афро-карибські ефо, уткана та калалу. Овочева бамія, завезена з Африки, використовується у класичних луїзіанських гумбо й американських стравах із рису, вирощуваного в Кароліні. Кухня Лоукантрі перебувала під впливом західноафриканських методів вирощування цих зернових, а багато рабів походили з рисівницьких регіонів Західної Африки. Кухня Лоукантрі й досі відома своїми унікальними стравами з рису.

Цей африканський крем-суп із батату й ріпи зі смаженим кеш’ю безперечно дуже ситний, і, очевидно, на його поживність значно вплинула наявність кеш’ю. А ще ви неодмінно звернете увагу на його пікантний і насичений смак.

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 3 середні бульби батату загальною вагою до 800 г (почистити й нарізати кубиками)
• 2 середні ріпи (почистити й нарізати кубиками)
• 500 г помідорів сорту сливка (коротко бланшувати, видалити шкірку й грубо посікти)
• 1 солодкий червоний перець (видалити хвостик, насіння та внутрішні білі перегородки, після чого нарізати маленькими шматочками)
• 1 велика головка жовтої цибулі (почистити й дрібно посікти)
• 4 великі зубки часнику
• Половина чайної ложки подрібненого перцю чилі без насіння
• Половина столової ложки подрібненого кореня імбиру
• 800 мл курячого бульйону
• 1 чайна ложка коричневого цукру
• 1 чайна ложка кумину (обсмажити на сухій сковороді й розтерти у ступці)
• 2 столові ложки смажених горіхів кеш’ю, збитих до стану пасти (для супу), плюс іще жменя грубо посічених кеш’ю (для подавання)
• 2 столові ложки рослинної олії
• Сіль

Приготування:

1. Нагріваємо рослинну олію у великій важкій сковороді й додаємо кумин, чилі та імбир. Обсмажуємо хвилину, потім всипаємо цибулю, часник і цукор. Продовжуємо готувати, помішуючи, кілька хвилин на середньо-слабкому вогні, доки цибуля не стане м’якою.
2. Додаємо батат, ріпу та помідори. Перемішуємо протягом кількох хвилин.
3. Вливаємо бульйон і доводимо до кипіння. Готуємо близько 15 хвилин або доки овочі не стануть м’якими.
4. Подрібнюємо суп занурювальним блендером до отримання однорідної маси.
5. Додаємо до супу кеш’ю, збиті до стану пасти.
6. Перед подаванням розливаємо суп по тарілках і прикрашаємо жменею смажених кеш’ю та невеликою кількістю рослинної олії.

Примітка:

Родючий півмісяць — це досить умовна назва великої території на Близькому Сході, у якій у зимовий період можна спостерігати велику кількість опадів. Термін «Родючий півмісяць» увів до наукового обігу американський єгиптолог Джеймс Генрі Брестед. Він використав його у книзі «Ancient Times: A History of the Early World» для позначення дугоподібного регіону Західної Азії, пов’язаного з ранніми осередками землеробства. Місцевість була так названа через її родючий ґрунт і форму на карті, що нагадує півмісяць.