Суп із капустою, сиром і житнім хлібом у вальпелінському стилі

Вальпелін (місцевими діалектами «Вальдотен» або «Вапелунна») — місто (й водночас комуна), розташоване в північно-західній частині Італії, у тому місці, де долина Валле-д’Аоста межує з Олломоном. Місто стоїть біля підніжжя гори й тому захищене від вітрів. Улітку тут м’який клімат, найчастіше сповнений легкого вітерцю, а зима, навпаки, сувора через істотне зниження температури.

Вальпелін піднімається на висоту 960 метрів над рівнем моря. У ньому проживає лише 554 жителі (мене завжди вражали розміри цих мініатюрних італійських містечок — у нас і більша частина сіл буде більшою)! Як і належить провінційному місту, він загубився серед невеликих галявин, де випасають худобу, та садів. Його територія займає трохи більше ніж 31 квадратний кілометр і складається з 23 хуторів.

Потрапити до Вальпеліна можна, рухаючись державною трасою №27 під назвою Гран-Сан-Бернардо (основна дорога з Італії до Швейцарії) та повернувши на розвилці перед Варіні. Цю дорогу побудували 1865 року, до цього в місто можна було потрапити лише на мулі вузькою стежкою.

У Середньовіччі Вальпелін перебував у володінні герцогів Оїських, після чого перейшов у власність до герцога Кварту, а далі — до знатного французького роду Де ла Турів. Зрештою місто взяв під своє крило королівський дім Савойї.

Єдину місцеву церкву Сан-Панталоне побудували на початку XVIII століття. Стіни її дзвіниці надзвичайно товсті, і в них прорізано вузькі витягнуті бійниці, а дах має пірамідальну форму. Сам дзвін відлито 1736 року.

Одразу за церквою розташована невелика середньовічна фортеця, яку місцеві жителі називають «Ла Тур». Яка до сьогодні зберегла цілими свої давні стіни завдяки надійному чотирикутному плануванню головної вежі.

Для архітектури міста характерні будинки з надзвичайно довгими дерев’яними балконами (якщо ви коли-небудь бували в Тбілісі, то цілком можете собі це уявити).

Кожної останньої неділі липня в місті Вальпеліні проводять фестиваль Seupa à la Valpellinentze («Вальпелінського супу»). Цей суп є показовим для місцевих кулінарних традицій і зазвичай готується з черствого хліба, савойської капусти та сиру фонтіна. Усі інгредієнти викладають шарами в глиняний горщик і заливають наваристим м’ясним бульйоном із додаванням вершкового масла та кориці. Потім горщик ставлять у піч. Подають такий суп до столу просто в горщику й дуже гарячим.

Наш сьогоднішній вальпелінський суп із капустою, сиром і житнім хлібом традиційно готують жителі всієї долини Валле-д’Аоста, і ця до мозку кісток селянська страва є чудовим способом пообідати студеного зимового вечора, адже допоможе вам зігрітися, а водночас і розслабитися.

Для того щоб цей суп вийшов по-справжньому смачним, необхідно якісно приготувати бульйон. Найкраще використовувати для цього телячі кісточки із залишками м’яса.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 2 літри наваристого м’ясного бульйону
• 1 невелика головка капусти — можна використовувати білоголову або савойську (розібрати на листки й вирізати грубі частини)
• 4–5 великих скибок житнього або цільнозернового хліба (нарізати невеликими шматочками)
• 250 грамів тертого сиру фонтіна
• Пара щедрих дрібок меленої кориці

Приготування:

1. Готуємо м’ясний бульйон і наприкінці варимо в ньому капусту близько 5 хвилин. Перекладаємо на дошку, даємо трохи охолонути й нарізаємо смужками завширшки близько 2 см.
2. Тим часом нагріваємо духовку до 180 градусів Цельсія.
3. У керамічний вогнетривкий або глиняний посуд викладаємо на дно шар хліба, сир і капусту. Повторюємо так, доки всі інгредієнти не будуть використані. Останній шар обов’язково має складатися із сиру. Посипаємо корицею.
4. Потім вливаємо теплий м’ясний бульйон і ставимо в духовку на пів години.
5. У процесі готування стежте за рівнем рідини в посуді. За потреби її слід додати. Суп буде готовий, коли на його поверхні утвориться трохи підрум’янена золотава скоринка із сиру.