Гонконзький яєчно-томатний суп із локшиною з меню чхачханьтхен

Цей яєчно-томатний суп — одна з найулюбленіших перших страв жителів Гонконгу, яку вони готують у найрізноманітніших варіаціях. Такі заклади сформувалися в Гонконзі й особливо широко поширилися після Другої світової війни, у 1950–1960-х роках. Такий суп є незмінною й обов’язковою частиною традиційного переліку страв чхачханьтхен — дешевих закусочних з еклектичним меню із суміші китайської та європейської кухні, які набули широкого поширення в усьому Великому Китаї (включно з Гонконгом, Тайванем, Макао та Гуандуном) ще на початку двадцятого століття. Крім того, масова імміграція китайців до низки розвинених західних країн і утворення там потужної китайської діаспори призвели до появи безлічі закладів аналогічного типу в Австралії, Канаді, Великій Британії та Сполучених Штатах Америки. Щоправда, тут їх частіше називають Hong Kong–style cafes («кафе в гонконзькому стилі»).

Чхачханьтхен буквально перекладається з китайської як «чайний ресторан». У Гонконзі стандартне меню чхачханьтхен містить місцеві страви, а також доступні страви західноєвропейської та північноамериканської кухні, приготовані на гонконзький манер. Їх можна порівняти з нашими кафе й маленькими домашніми ресторанчиками, де зазвичай подають каву, чай і різні прості та недорогі страви: сендвічі, усілякі салати, легкі супи, солодку й несолодку випічку.

У дев’ятнадцятому столітті західну кухню можна було зустріти в Гонконзі лише в повноцінних ресторанах, які були по кишені тільки представникам вищого прошарку суспільства. Для порівняння скажу, що середній обід у такому ресторані міг коштувати 10 американських доларів, тоді як зарплата рядового гонконзького робітника становила від 15 до 50 доларів. Після Другої світової війни гонконзька культура зазнала сильного впливу британців, частиною якого стала звичка містян пити чай із молоком, заїдаючи його кексами. Багато чхачханьтхен почали орієнтуватися на такі зміни попиту й пропонувати клієнтам недорогі західні страви, трохи адаптуючи їх до традиційної кухні. Популярні зразки таких страв почали називати тут «дешева західна їжа» або «західна їжа із соєвим соусом» (豉油西餐).

У п’ятдесятих і шістдесятих роках минулого століття чхачханьтхен із «розширеним» меню почали з’являтися в багатьох районах Гонконгу, оскільки зростання доходів робітників дало їм змогу без проблем купувати таку «західну їжу» хоч щодня. Техніки приготування гонконзького чаю з молоком, ананасових булочок і яєчних тартів внесено до Інвентарю нематеріальної культурної спадщини Гонконгу. Це не список ЮНЕСКО; напій «юньйон» у зазначеному переліку не названо.

Шалений темп життя в сучасному Гонконзі справив доволі істотний вплив і на стиль обслуговування в чхачханьтхен. Клієнт, як правило, не засиджується в такому закладі довше ніж 15–20 хвилин. Офіціант обслуговує клієнта протягом 5 хвилин: лівою рукою він приймає замовлення, а правою подає готову страву. Попри це, у години пік біля входу до чхачханьтхен збираються чималі черги.

Яєчно-томатний суп — типова страва, яку подають у чхачханьтхен. Єдиного рецепта такого супу не існує: іноді яєчню-бовтанку додають до кислого томатного супу з макаронами; іноді в такий суп кладуть локшину швидкого приготування, а зверху — смажені яйця; іноді сирі яйця додають просто до томатного супу наприкінці приготування.

Наш рецепт супу має стосунок до популярної гонконзької страви «данфаатон», що перекладається як «суп з ароматом яйця» й більш відома під назвою «яєчний суп».

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 1 кг свіжих помідорів (очистити від шкірки й грубо посікти) або 800 г подрібнених консервованих помідорів без добавок
• 1 середня жовта цибулина (очистити від лушпиння й нарізати тонкими півкільцями)
• 3 великі зубчики часнику (розчавити ножем і почистити)
• Маленький пучок зеленої цибулі (добре подрібнити)
• 2 см очищеного кореня імбиру (подрібнити)
• 1 л курячого бульйону
• 2 столові ложки коричневого цукру
• 4 великі яйця (злегка збити)
• 350 г локшини швидкого приготування або звичайної пшеничної локшини
• Соєвий соус
• Рослинна олія, ароматизована кунжутом і чилі
• Рафінована соняшникова олія
• Сіль, свіжозмелений білий перець

Приготування:

1. У великій каструлі з киплячою злегка підсоленою водою варимо локшину, як зазначено в інструкції виробника. Відкидаємо на друшляк і промиваємо під холодною проточною водою. Відставляємо вбік і даємо стекти.
2. Нагріваємо в сотейнику 50 мл рослинної олії й на середньому вогні, постійно помішуючи, смажимо цибулю близько 3 хвилин, доки вона не набуде золотистого відтінку. Додаємо імбир і часник, а секунд через 40 — курячий бульйон разом із помідорами. Доводимо до кипіння, накриваємо кришкою й продовжуємо готувати на слабкому вогні 12–15 хвилин.
3. Тим часом у середній мисці приправляємо яйця чайною ложкою солі й щіпкою білого перцю.
4. Смак бульйону має бути солодкуватим із легкою кислинкою.
5. Потім збільшуємо вогонь до середньо-сильного й доводимо бульйон до кипіння. Дуже повільно, тонкою цівкою вливаємо в бульйон яєчну суміш, помішуючи. Готуємо близько 50–60 секунд і знімаємо суп із вогню: яйця продовжуватимуть готуватися в добре розігрітому бульйоні.
6. Ще раз промиваємо локшину під проточною водою, щоб вона розділилася, і розподіляємо між чотирма порційними мисками. Вливаємо суп і приправляємо ароматизованою олією та соєвим соусом. Прикрашаємо зеленою цибулею.
7. Подаємо до столу гарячим.