Кролик із часником і картоплею по-іспанськи, або „конехо аль ахільйо кабаніль“

Якщо вже із самої назви нашої публікації випливає, що йтиметься в ній щонайменше про кроликів та Іспанію, я просто зобов’язаний поділитися з вами однією дуже кумедною науковою гіпотезою, яка, однак, не позбавлена здорового глузду.

Одомашнення тварин стало найважливішим кроком уперед в еволюційному розвитку людства. Розпочався цей етап десь між дев’ятьма і п’ятнадцятьма тисячами років тому, коли собаки, корови, вівці, кози та свині стали звичними супутниками людей. Європейського кролика одомашнювали не в одну мить і не завдяки єдиній події. Протягом багатьох століть диких тварин утримували в обгороджених угіддях, перевозили за межі їхнього природного ареалу й поступово відбирали для розведення. Помітні ознаки свійської форми склалися значно пізніше раннього Середньовіччя. У ті далекі часи раннього Середньовіччя середовищем природного існування невеликого пухнастого звірка, відомого науці як «ориктолагус кунікулус», були переважно великі території Піренейського півострова і південна частина Франції. Можливо, частково тому й виникла так звана фінікійська гіпотеза походження слова «Іспанія», яке, згідно з нею, перекладається як «земля кроликів»…

Але почнімо по порядку. 1674 року уродженець французького міста Руан, талановитий учений Самюель Бохарт, на підставі єдиної збереженої збірки творів давньоримського поета Гая Валерія Катулла (перше століття до нашої ери), де той називає Іспанію cuniculosa, що у перекладі з латини означає «кроляча нора», дійшов висновку, що назва країни Hispania могла походити від слова «кролик».

Бохарт міркував так: оскільки івритом, семітською мовою, тісно пов’язаною з фінікійською, слово «кролик» звучить як «спан», то чому б фінікійське «іспанім», що слугувало для позначення даманів (дрібних ссавців, дуже схожих на кроликів), не могло стати основою для назви Іспанії? Адже велика кількість кроликів у ній цілком цьому сприяла.

Попри геніальне прозріння Бохарта, протягом усієї пізньої історії Іспанії висувалися й інші гіпотези про походження її назви. Більшість із них ґрунтувалася на гаданих подібностях понять або таких самих, як у фінікійській теорії, більш-менш пов’язаних значеннях слів із різних мов, зокрема давніх. Однак припущення француза Бохарта, незважаючи на певну його комічність, усе ж залишилося непохитним. Що ж, правду і тисячу разів правду промовляє мудрий вислів з Євангелія від Матвія, бо «немає пророка у своїй вітчизні»…

Хай там як, але ми зобов’язані дотримуватися задуманого й повернутися до нашого єдиного кролика, якого я ретельно відібрав і купив на ринку та якого сьогодні буде принесено в жертву на славу чудової іспанської кухні.

Conejo al Ajillo (з іспанської — «кролик із часником») — досить давня іспанська страва, яку іноді називають також Conejo al Ajillo Cabañil, що з великою часткою умовності можна перекласти як «кролик із часником по-дачному». У минулому, працюючи в полі, селяни зазвичай готували їжу й відпочивали у невеликих хатинах, споруджених нашвидкуруч із кілків та гілок, вкритих очеретом або листям (згодом їх почали будувати з дощок або колод). Такі споруди в Мурсії колись називали «кабаньяс» (тепер же так називають в Іспанії дачі), звідси й слово «кабаніль», яке можна перекласти приблизно як «дачний». У цьому ж регіоні водилося безліч диких кроликів, яких згадані селяни ловили й залюбки готували на обід, щедро приправивши ніжне м’ясо часником. Такий обід виходив не лише безкоштовним і поживним, а ще й неймовірно смачним!

І ще одне. Цілком природно, що страву, приготовану в названих умовах, їли руками. За традицією конехо аль ахільйо кабаніль у сільській місцевості й сьогодні їдять руками. Як сказав колись образно, але абсолютно точно з цього приводу відомий іспанський публіцист Тоні Монне: «Comer con los dedos nos acerca al corazón de la tierra» («Їжа руками наближає нас до серця землі»). І знаєте, що дивно, я раптом згадав, як щось подібне любив повторювати мій батько. Давно це було і зовсім в іншому житті…

(розраховано на чотирьох дорослих їдців)

Інгредієнти для кролика:

• 1 середній кролик вагою до 2 кг (розділити на порційні шматочки)
• 10 великих зубків часнику (очистити від лушпиння й ретельно потовкти пласкою частиною леза ножа)
• 1 склянка пшеничного борошна
• 50 мл білого винного оцту*
• 350 мл білого сухого вина
• Гілочки петрушки (для подачі)
• 200 мл оливкової олії
• Сіль, перець

Інгредієнти для картоплі:

• 800 грамів картоплі (почистити й нарізати невеликими часточками або кружальцями)**
• 1 столова ложка сушеної петрушки
• 1 чайна ложка солодкої паприки
• 50 грамів вершкового масла
• 50 мл оливкової олії

Приготування:

1. У великій чавунній сковороді нагріваємо на середньо-сильному вогні оливкову олію й обсмажуємо часник близько 40 секунд, а потім за допомогою шумівки перекладаємо його в маленьку миску.
2. Тим часом солимо й перчимо шматочки кролика з усіх боків та обкачуємо в борошні, після чого смажимо в ароматизованій олії по 5–6 хвилин із кожного боку, доки вони добре не підрум’яняться. Вливаємо оцет і вино. Повертаємо у сковороду смажений часник, після чого зменшуємо вогонь до слабкого. Тушкуємо під кришкою близько години.
3. Одночасно займаємося приготуванням гарніру для кролика. Для цього у великій мисці змішуємо картоплю, сушену петрушку, паприку й чайну ложку солі. Потім у ще одній великій сковороді з антипригарним покриттям нагріваємо на середньому вогні оливкову олію разом із вершковим маслом. Коли останнє розтопиться, смажимо в отриманій суміші картоплю протягом 10 хвилин, щоб вона встигла з обох боків добре підрум’янитися.
4. Через 1 годину приготування кролика перекладаємо картоплю в ту саму сковороду й продовжуємо тушкувати м’ясо вже з картоплею ще 40 хвилин, доки й перше, і друга не стануть м’якими. Наприкінці пробуємо на сіль і перець. Вимикаємо вогонь.
5. Подаємо конехо аль ахільйо до столу, розклавши по сервірувальних тарілках і прикрасивши гілочками петрушки.

Примітка:

*Якщо підлива для кролика здасться вам надто кислою, ближче до кінця приготування можете додати до неї чайну ложку цукру.

**У сезон ви можете використовувати для конехо аль ахільйо молоду картоплю, як нерідко роблять іспанці і як зробили ми.