Середземноморський суп із цвітної капусти із заправкою з лайма, меду та зелені

Загальновідомо, що цвітну капусту (Brassica oleracea) вперше почали культивувати в Середземномор’ї. Саме в цьому найбільшому регіоні планети спостерігається найбільше різноманіття її природних видів. Історики пов’язують походження Brassica oleracea з північно-східною частиною Середземноморського басейну, звідки капуста поширилася територією сучасних Сирії, Туреччини, Єгипту, Італії, Іспанії та Франції, де пізніше її почали вирощувати повсюдно й широко використовувати в їжу. Диких предків цвітної капусти й досі можна зустріти на землях Південної Європи та Північної Африки.

Перші згадки про цвітну капусту трапляються в давніх греків іще у шостому столітті до нашої ери, а потім у римлян — у другому столітті вже нашої ери. До початку Середньовіччя араби селекціонували кілька її видів. До Європи, зокрема до Іспанії, цвітна капуста потрапила із Сирії разом із мавританськими завойовниками. І хоча до цього в Сирії цвітну капусту вирощували близько тисячі років, іспанці протягом дванадцятого століття встигли вивести цілих три власні сорти цього овочу.

Цікаво, що арабські ботаніки Ібн аль-Аввам та Ібн аль-Байтар у своїх наукових працях, датованих дванадцятим-тринадцятим століттями, називали місцем походження цвітної капусти острів Кіпр.

В Англії кінця п’ятнадцятого століття цвітну капусту, наприклад, так і називали — «кіпрською». 1593 року один з італійських євреїв, який подорожував Кіпром, писав звідти: «Білоголова й цвітна капуста тут ростуть у достатку, і за чверть монети її можна купити більше, ніж хтось здатен понести».

У шістнадцятому столітті цвітну капусту до Європи імпортували зі Сходу. «Шуфлер» — так у Франції називали цей овоч — користувалася великою популярністю при королівському дворі. Тут її можна було зустріти у складних, вишуканих стравах із вершками, фуа-гра, трюфелями та іншими дорогими й екзотичними на той час інгредієнтами.

Геніальний Варен використовував цвітну капусту в рецептах своєї «Le cuisinier françois», а не менш відомий у Франції вчений-ґрунтознавець, якого вважають батьком французької агрономії, Олів’є де Серр неодноразово згадує її в монументальній сільськогосподарській праці «Théâtre de l’agriculture», виданій 1600 року. Утім, італійські селяни їли цвітну капусту значно охочіше, ніж французи. Останні почали активно вживати її в їжу лише за Людовика XIV у другій половині сімнадцятого століття.

Європейські мандрівники та письменники того періоду зазначали, що цвітну капусту культивують у Туреччині та Єгипті, де про її існування було відомо близько двох тисяч років. В Англії цвітна капуста з’явилася на овочевих ринках 1619 року. Англійський письменник і садівник Джон Івлін стверджував 1699 року, що найкраще насіння цвітної капусти можна придбати в Алеппо на півночі Сирії.

Наш простий рецепт середземноморського супу із цвітної капусти із заправкою з лайма, меду та зелені дає змогу якнайкраще розкрити всі смакові переваги цього ніжного й дуже делікатного овочу. Подавати його слід зі свіжим селянським хлібом із товстою хрумкою скоринкою.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти для супу:

• 600 грамів цвітної капусти (розібрати на маленькі суцвіття)
• 2 відварені в лушпинні або запечені картоплини вагою до 200 грамів (почистити й нарізати невеликими кубиками)
• 2–3 великі зубчики часнику (почистити)
• 800 мл курячого бульйону
• 250 мл вершків жирністю 10%
• Сіль
• Білий перець

Інгредієнти для заправки:

• Чверть склянки подрібненого листя петрушки
• Чверть склянки добре подрібненої зеленої цибулі (лише зелена частина)
• Свіжовичавлений сік і подрібнена цедра одного великого лайма
• 1 столова ложка меду
• 60 мл якісної оливкової олії

Приготування:

1. У невеликій мисці змішуємо всі інгредієнти для заправки. Відставляємо вбік.
2. У великий глибокий сотейник кладемо часник і цвітну капусту. Заливаємо гарячим бульйоном і доводимо до кипіння. Бланшуємо близько 8–10 хвилин, доки капуста не стане достатньо м’якою.
3. Знімаємо сотейник із вогню, додаємо картоплю та вершки. Занурювальним блендером перебиваємо всю суміш до ніжної однорідної консистенції. Густоту супу регулюємо за допомогою бульйону. Солимо й перчимо до смаку.
4. Подаємо суп до столу теплим разом із заправкою та свіжим хлібом.