Солодкий соус по-філіппінськи для млинців «лумпія саріва»

Сьогодні ми приготуємо разом із вами типовий солодкий соус по-філіппінськи для млинців лумпія саріва. Про них я писав у своєму попередньому дописі, де докладно викладав історію їхнього походження, етимологію назви, а також географію поширення. Тому ті, хто читав згаданий допис, мають пам’ятати, що саріва — свіжі млинці — це один із трьох варіантів приготування лумпії. Крім цього, розрізняють «хубад», які готують без тіста, лише з начинки, тому й називають «голими», та «пріто» — лумпії, смажені в рослинній олії.

Кілька слів про філіппінську кухню… На її сучасний вигляд вплинули століття колонізації та іноземної присутності. Традиційні філіппінські способи приготування їжі завжди включали варіння, смаження, а також приготування на парі й грилі. Відтоді розвиток місцевих кулінарних традицій пішов шляхом, продиктованим іспанською культурою харчування — іспанці понад триста років безроздільно правили цією країною, — але не без помітного впливу азійської кухні. Саме іспанці привнесли до філіппінської кухні м’ясо великої рогатої худоби, пшеницю, помідори, картоплю та багато інших продуктів, а китайці познайомили філіппінців із соєю, локшиною та смаженням у великій кількості рослинної олії.

Філіппінська кухня настільки багатогранна й різноманітна, що її дуже важко описати на прикладі якоїсь однієї страви й тим паче одним словом. Навіть корінні жителі цієї країни часто не можуть відповісти на, здавалося б, найпростіше запитання: що ж таке місцева їжа? До традиційних філіппінських страв належать м’ясні та овочеві рагу, всілякі супи й величезний вибір локшини. Оцет, соєвий і рибний соуси — незмінні інгредієнти багатьох рецептів. Причому їх використовують як у маринадах, так і в приправах. До речі, якщо говорити про місцевий оцет, його вибір тут неймовірно великий. Ось лише деякі базові види оцту, які можна зустріти на Філіппінах: кокосовий оцет із ферментованого соку суцвіть кокосової пальми, рисовий, тростинний, пальмовий, виноградний тощо. Одним словом, усе, що містить цукор, тут перетворюють на оцет. Не дивно тому, що філіппінці охоче використовують оцет у багатьох видах соусів і приправ та й сам по собі.

Крім оцту, у філіппінській кухні широко поширені різні приправи-паштети та приправи-пасти, наприклад креветкова паста, без якої в місцевій кухні не обходиться майже жодна маринована страва.

На відміну від своїх сусідів у Південно-Східній Азії, більшість жителів Філіппін не вживають у їжу перець чилі. Водночас у деяких регіонах на півдні країни, де компактно проживають мусульмани, їжу нерідко приправляють не лише кокосовим молоком, а й гострим червоним перцем — так само, як це роблять у Малайзії, Індонезії та Таїланді.

Загалом філіппінську кухню можна схарактеризувати як помірне поєднання кислого, солодкого, солоного та гострого. Філіппінська культура й традиції так чи інакше пов’язані з їжею. Замість нашого звичного «привіт!» тут ви почуєте ввічливе запитання «Ви вже сьогодні їли?». Жоден філіппінський обід не обходиться без рису й соусу, а то й кількох.

Відомий рецепт місцевих свіжих млинців лумпія саріва має свій варіант соусу, який, до речі, мені подобається не лише з млинцями: його можна подавати до смажених пельменів, м’яса та сирих овочів. За наявності всіх інгредієнтів він готується не довше хвилини.

Інгредієнти:

• Чверть склянки соєвого соусу
• 1 столова ложка коричневого цукру
• 1 столова ложка кукурудзяного крохмалю
• 2 столові ложки рисового оцту
• Чверть склянки води
• 2 зубчики часнику (почистити й подрібнити)

Приготування:

1. У невеликому сотейнику змішуємо коричневий цукор, соєвий соус і воду. Доводимо до кипіння й, всипавши крохмаль, готуємо на найслабшому вогні, помішуючи, доки соус не загусне. Наприкінці вимикаємо вогонь і додаємо часник. Куштуємо на сіль і за потреби додаємо соєвий соус.
2. Даємо охолонути й вливаємо оцет.