Справжній британський крем-суп із селери, або як уникнути надмірностей

Я міг би сказати, що селера — національний продукт Англії, і, можливо, був би не надто далеким від істини, адже ніхто серед європейців не вживає її так часто й багато в найрізноманітніших стравах, як огрядні та червонолиці жителі туманного Альбіону. Серед розмаїття місцевих сендвічів, різких на смак сирів, обов’язкових маринованих овочів, пирогів із фруктами та солодких пудингів на столі кожного добропорядного англійця, який дотримується традицій, ви неминуче знайдете селеру. Особливо якщо ми говоримо про чай — який-небудь простий, але міцний йоркширський бленд (прошу не плутати з різними лондонськими вишуканими обідами, де в чашці чаю обов’язково є чимала шапка жирних домашніх вершків)… особливо якщо ми говоримо про «five o’clock tea». Напевно, я надто багато читав у дитинстві, але просто виразно бачу цей обідній стіл на кухні навпроти вікна з видом на Букінгемський палац, застелений накрохмаленою лляною скатертиною, і великий скляний глечик посередині, наповнений водою, — із важким оберемком яскраво-зелених стебел… і він, цей глечик, що характерно, стоїть там із покоління в покоління. Адже будь-який справжній британець скаже вам, що це найкращий спосіб зберігання селери.

Як можна її не любити?! — вигукне той самий справжній британець. Прохолодна, соковита, хрумка — чудовий контраст для м’яких сендвічів, темно-червоного буряка, крихкого чеширського сиру та фруктового кексу. Або ось, наприклад, традиційний і до смішного банальний лондонський спосіб їсти селеру: викладаєш у мисочку вершкове масло кімнатної температури (свіже, домашнє, яскраво-жовтого відтінку!) й умочуєш у нього стебло селери, намагаючись захопити більше масла в жолобок. Потім присолюєш морською сіллю грубого помелу і — вуаля! — відправляєш до рота. Не куштували? Дарма, дуже рекомендую — чудова англійська закуска або стартер на початок обіду. Просто й зі смаком.

Я це вже куштував, тому мене не треба надто довго переконувати повторити те саме. Ще до того, як ви встигнете сказати «селера, масло, сіль», вони вже будуть на моєму столі. Щоправда, йдеться не про якусь білясту, зів’ялу селеру, а про свіжого, соковитого й насичено-зеленого красеня, і не про якесь магазинне, а про справжнє сільське масло. І хоч би яким дивним і навіть грубуватим здавалося вам це поєднання на слух, насправді смак виходить дуже делікатним.

Рецепт нашого крем-супу із селери ми запозичили в прекрасної англійської письменниці Джейн Грігсон — авторки кількох книг із кулінарії, серед яких знамениті «Овочева книга» (1978 рік) і «Фруктова книга» (1982 рік), багаторічної колумністки «The Observer» та просто красивої й розумної жінки. Саме їй належать чудові слова: «Мій досвід підказує мені, що на такі свята, як Різдво, не варто готувати вишукані страви. Вони змушують маленьких дітей плакати, а дорослих нервувати».

Саме цей крем-суп я підгледів у книзі рецептів «Хороші речі», написаній Джейн у 1971 році. У ньому немає нічого особливого — селера, цибуля, трохи картоплі, вершкове та оливкове масло, сіль і перець… Але хіба не в цій простоті без усіляких надмірностей прихований увесь сенс справжньої кулінарії? Хіба не цього навчає нас невигадана філософія буття, що оточує нас у всьому, зокрема й у їжі?

(для крем-супу на чотирьох)

Інгредієнти:

• 6–7 великих стебел селери (грубо порубати)
• 1 велика головка білої цибулі (почистити й порубати)
• 2 середні бульби картоплі (очистити й нарізати невеликими шматочками)
• Невеликий пучок базиліку (лише листя)
• 1 літр курячого бульйону
• 75 грамів домашнього вершкового масла
• 20 мл оливкової олії
• Сіль
• Гострий чорний перець
• Вершки та мигдальні горіхи (для подавання)

Приготування:

1. У сковороді під кришкою тушкуємо на слабкому вогні в суміші вершкового масла й оливкової олії селеру та цибулю близько 15 хвилин.
2. Після цього додаємо картоплю й добре перемішуємо, щоб вона також вкрилася маслом. Не можна допускати, щоб овочі потемніли.
3. Вливаємо бульйон і повільно варимо приблизно 30 хвилин, доки селера не стане зовсім м’якою. За кілька хвилин до завершення приготування додаємо базилік.
4. Перебиваємо занурювальним блендером, доки вся суміш не стане ніжною та однорідною. Якщо селера буде волокнистою, можна перетерти масу крізь дрібне сито.
5. Готовий суп солимо й перчимо, додаємо вершки та посипаємо мигдальними горіхами.