Томатний суп із сочевицею, червоним карі та кокосовим молоком — із тайських нотаток

Розповідаючи вам про кулінарні традиції Таїланду та найпопулярніші місцеві страви, я жодного разу навіть словом не згадав про місце, яке посідають кокосові горіхи та їхні похідні в культурі жителів цієї країни.

У житті тайців здавна існувало безліч способів використання кокосів, починаючи з народних вірувань. Коли, наприклад, молода тайська родина будує собі дім, вона обов’язково садить у східному кутку саду, що оточуватиме оселю, кокосову пальму. Існує повір’я, що це дерево приносить щастя й достаток господарям майбутнього житла. Крім того, доросла пальма дає прохолодну тінь уранці, коли сонце піднімається досить високо.

Як у буддизмі, так і в брахманізмі — давній індійській релігії, що передувала індуїзму й є частиною міфології Таїланду, — незрілі кокосові горіхи були обов’язковою частиною ритуальних підношень богам. Кокосовий сік дуже прозорий і чистий, тому завжди вважався ідеальним продуктом для таких підношень.

Однак коли йдеться про практичне застосування всього, що дає кокосова пальма, тайці давно опанували мистецтво використовувати кожну частину цього дерева, зокрема листя, плоди та стовбур. Такі пальми ростуть як у садах біля тайських будинків, так і на великих кокосових плантаціях. Комерційне вирощування кокосових дерев здебільшого розвинене в таких тайських провінціях, як Самутсакхон, Самутсонгкхрам і Пхетбурі. Деякі місцеві фермери вирощують лише кокосові пальми, але більшість — разом з іншими рослинами.

З м’якоті стиглих кокосових горіхів виготовляють кокосову олію, популярну в тайській кухні, а також у кулінарії багатьох країн світу. Її використовують і для інших цілей, наприклад у медицині. У минулому, до появи електрики, ця олія була найпоширенішим видом палива для настільних ламп і вуличних ліхтарів. Існують свідчення, що такий вид освітлення існував у Таїланді ще понад сімсот років тому, за часів Сукхотайського королівства (1238–1438). До речі, вуличні ліхтарі з’явилися тут задовго до того, як аналогічне технічне нововведення почали застосовувати в Європі.

Кокосові горіхи завжди відігравали надзвичайно важливу роль у тайській кухні. Кокосові пальми плодоносять цілий рік, і тайці вміють використовувати те, що вони дають, на всіх стадіях дозрівання — від молодих і незрілих до стиглих, що падають на землю. Наприклад, незрілі кокоси, які в Таїланді називають «мапхрао», — чудова закуска. Усе, що потрібно для її приготування, — зірвати горіх і розрізати його навпіл. Гості із задоволенням їдять ніжну солодкувату кокосову м’якоть і п’ють сік. Від такого частування ніхто не відмовляється.

Коли кокоси достигають, їхня м’якоть стає щільнішою і твердішою. У цей період її традиційно використовують для приготування різноманітних десертів. Але найповніше й найрізноманітніше використовують цілком стиглі кокосові горіхи, м’якоть яких стає твердою, наче дерево. З таких кокосів виробляють так зване кокосове молоко — один із найбажаніших і найчастіше вживаних інгредієнтів місцевої кухні. Перелік страв із цим продуктом дуже великий. Тут можна зустріти й знаменитий тайський суп том-ям, і різноманітні карі.

Кокосове молоко також є незмінною складовою багатьох тайських десертів.

Наш рецепт томатного супу із сочевицею, червоним карі та кокосовим молоком створений у впізнаваному тайському стилі й стане для вас чудовим варіантом зігрівальної першої страви — особливо зараз, коли за вікном, хоч і невеликий, але мороз. ))

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• ¾ склянки червоної сочевиці
• 1 середня біла цибулина (почистити й грубо порубати)
• 2 великі зубчики часнику (почистити й добре подрібнити)
• 3 см кореня імбиру (почистити й нарізати тонкими кружальцями)
• Половина склянки грубо подрібненого листя кінзи (плюс ще трохи гілочок для прикрашання страви)
• 1 літр овочевого бульйону
• 1 склянка пасати (рідкого томатного пюре)
• 400 мл кокосового молока
• 25 грамів червоної пасти карі
• 2 столові ложки кокосової або оливкової олії
• Морська сіль

Приготування:

1. У сотейнику середнього розміру нагріваємо олію та смажимо цибулю на середньо-сильному вогні протягом 8–10 хвилин, доки вона не стане досить м’якою й не набуде золотисто-коричневого відтінку. Додаємо часник, імбир і пасту карі й обсмажуємо ще кілька хвилин. Потім кладемо сочевицю та готуємо ще хвилину. Тепер можна додавати томатне пюре, кінзу, сіль до смаку, овочевий бульйон і кокосове молоко, залишивши зовсім трохи для прикрашання.
2. Доводимо суп до кипіння й готуємо на слабкому вогні 20–25 хвилин, щоб сочевиця встигла стати м’якою, але не перетворилася на кашу. Перевіряємо на сіль і перець.
3. Перед подаванням прикрашаємо гілочками кінзи та кокосовим молоком.