Томатний суп із сочевиці та рису

Про сочевицю ми з вами ще не говорили. А дарма, кажу я сам собі й поспішаю виправити цю помилку.

У моїй уяві сочевиця завжди чомусь асоціювалася з чимось хворобливим, замшілим, відсирілим і почасти похмурим — чимось, на що повсякчас натрапляєш у «Житті Девіда Копперфілда, розказаному ним самим» Діккенса, або в «Нарисах бурси» Успенського, або в «Ідіоті» Достоєвського. А ще хочу зізнатися вам в одній, утім, не надто дивній з огляду на сказане обставині: до сьогодні я сочевиці не куштував…

Археологи виявили перші сліди сочевиці в багатьох місцях: під час розкопок давніх поселень у печері Франхті в Греції (9500 років до н. е.), у Мурейбеті й Тель-Абу-Хурейрі в Сирії (період мезоліту), в районі Єрихона в Палестині (8000 років до н. е.), у Чайоню в Туреччині (6700 років до н. е.). Ці факти свідчать про важливе місце сочевиці в раціоні доісторичної людини.

Сочевиця разом з однозернянкою, ячменем і горохом стала важливим елементом сільськогосподарської революції, що відбулася в давньому світі з початком культивування рослин. У період неоліту сочевиця поширилася в Греції та Болгарії, а згодом разом із пшеницею та ячменем — на Близькому Сході й по всьому Середземномор’ю. Сочевиця відігравала важливу роль у раціоні юдеїв, про що свідчить історія Ісава, який продав Якову своє первородство за сочевичну юшку (Буття 25:29–34).

Стародавні греки обожнювали сочевицю — особливо в супах (в Аристофана читаємо: «Ви, що наважилися образити сочевичний суп, найсолодший із делікатесів!»). Вони також часто пекли із сочевиці хліб.

Пліній докладно описує процес вирощування цієї рослини від моменту висівання насіння, перелічуючи всі відомі види сочевиці. Він підкреслює її значення як лікувального засобу й пропонує кілька варіантів приготування. Римський письменник Ювенал докладно викладає рецепт сочевиці, яку готують у глиняному горщику. В Апіція ми також зустрічаємо кілька рецептів страв із сочевиці. У шостому столітті грецький лікар Антімус навчає, що сочевицю слід готувати «дуже повільно», і наполегливо радить наприкінці додавати винний оцет, сирійський сумах, коріандр та оливкову олію.

Час приготування сочевиці залежить від її сорту й розміру, а також від того, очищена вона чи ні. Вона має характерний землистий смак. Сочевиця без лушпиння під час приготування перетворюється на густе пюре. Численні рецепти страв із сочевиці популярні в Південній і Західній Азії, а також у Середземномор’ї. Сочевицю часто змішують із рисом, оскільки обидва ці інгредієнти мають схожий час приготування. Такі страви найчастіше можна зустріти в арабських країнах, де їх називають «муджадара». Рис і сочевиця, приготовані зі смаженими родзинками, називаються «адас поло». Схожу страву готують в Індії та Пакистані. У Єгипті сочевицю, зварену з рисом, називають «кушарі», і ця страва є символом національної кухні країни.

Недорогі супи із сочевиці та рису готують у багатьох країнах Європи, а також у Північній і Південній Америці. Іноді до такого супу додають курятину або свинину.

Суху сочевицю перед приготуванням традиційно замочують у воді на добу або на кілька днів. Така процедура посилює корисні властивості цього продукту й зменшує вміст у ньому кислоти.

Сьогодні я пропоную вам рецепт чудового томатного супу із сочевиці та рису, популярного в багатьох країнах Середземноморського басейну.

(на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• Половина склянки червоної сочевиці
• Половина склянки довгозернистого рису
• 300 г очищених консервованих помідорів у власному соку — без спецій (грубо нарубати)
• 1 л увареного вдвічі м’ясного бульйону
• 2–3 стебла селери (нарізати невеликими шматочками)
• 2 середні жовті цибулини (очистити від лушпиння й нарізати тонкими півкільцями)
• 3 великі зубчики часнику (почистити, розрізати кожен на кілька частин і розчавити ножем)
• Маленький пучок петрушки (листя подрібнити)
• Половина склянки дрібно натертого пармезану
• 1 стручок сухого перцю чилі
• 1 чайна ложка з гіркою листочків свіжого чебрецю
• Гілочки чебрецю (для прикрашання)
• Оливкова олія
• Сіль
• Суміш перців горошком (грубо потовкти)

Приготування:

1. Рис і сочевицю відварюємо окремо. Рис готуємо 15–18 хвилин до м’якості, а сочевицю — 12–15 хвилин, доки вона не стане м’якою, але ще триматиме форму. Із сочевиці зливаємо зайву рідину, додаємо склянку теплого бульйону й перебиваємо в блендері до пастоподібного стану.
2. У великому й глибокому сотейнику на середньому вогні розігріваємо кілька ложок олії та смажимо в ній часник і перець чилі 1–2 хвилини. Після цього там само протягом 8–10 хвилин смажимо селеру й цибулю, доки перша не стане м’якою, а друга не набуде золотавого відтінку. Додаємо помідори, решту м’ясного бульйону, чебрець, рис і сочевичне пюре. Приправляємо сіллю.
3. Доводимо до кипіння, зменшуємо вогонь до слабкого й готуємо 10–12 хвилин. Вимикаємо вогонь і всипаємо в суп петрушку та пармезан. Накриваємо сотейник кришкою й даємо супу постояти ще 10 хвилин.
4. Розливаємо по тарілках, прикрашаємо гілочками чебрецю й посипаємо потовченою сумішшю перців.