Трюфелі з червоним порто та сиром дорблю
ДО ОБРАНОГО
Один з основних інгредієнтів цього чергового рецепта трюфелів (а як ви вже встигли помітити, ми маємо до цього виду десерту особливу прихильність, про що свідчить кількість його варіантів у нашому блозі) — «Вінью ду Порту» (порт. — vinho do Porto), або більш відомий усім нам портвейн. Його було створено в долині Дору в північній частині Португалії, і традиційно він являє собою солодке, червоне, десертне й досить міцне вино. Хоча трапляється і в інших варіантах: сухому, напівсухому й навіть білому. Кріплені вина на кшталт порто виробляють також за межами Португалії, зокрема в Австралії, Франції, Південній Африці, Аргентині, Канаді та Сполучених Штатах Америки. Тобто вина з маркуванням «порт» можуть потрапити до ваших рук із будь-якої точки світу. Однак написи Oporto, Porto і Vinho do Porto ви зустрінете лише на пляшках із портвейном, розлитим на його батьківщині. Дору, офіційно демаркована й поставлена під державне регулювання 1756 року, вважається першою у світі областю походження вина, захищеною такими правилами.
1756 року під час правління маркіза ді Помбала (інакше — маркіз Себастьян ді Карвалью), відомого політика й на той час державного секретаря внутрішніх справ Португальського королівства, було організовано Генеральну компанію з контролю вин, вироблених у Верхній Дору, або просто — Компанію вин долини Дору. Вона стежила за якістю вина порто, а також за його ціною для кінцевого покупця.
Від початку вісімнадцятого століття порто набув великої популярності у Великій Британії. Тим паче що з 1703 року згідно з Метуенським договором це вино обкладалося тут сміховинним митом, а французькі вина через війну між англійцями та французами на той час сюди практично не імпортували.
Сталося це так: 1678 року купець із Ліверпуля послав двох своїх представників до Віана-ду-Каштелу, розташованого на північ від Опорто, для вивчення можливостей експорту вина з Португалії. Перебуваючи в Дору, двоє джентльменів відвідали абатство Ламегу, де «скуштували солодкувате й дуже м’яке на смак вино», яке було злегка розбавлене чистим виноградним спиртом. Воно настільки сподобалося британцям, що ті придбали весь абатський лот урожаю поточного року й перевезли його до себе на батьківщину. Незабаром торгівля порто стала дуже прибутковою справою, і нею почали займатися майже всі торгові доми Британії: Бродбент, Кокберн, Крофт, Доу, Грахам, Осборн, Сандімен, Тейлор та інші. Навіть голландські й німецькі купці брали в цьому участь.
Британська участь у португальському імпорті вина стала настільки сильною, що її представники утворили Асоціацію торговців порто й навіть свій джентльменський клуб. Найкращими постачальниками порто в самій Португалії були два прізвища: Феррейра і Кінта ду Красто. Остання до сьогодні вважається одним із найголовніших експортерів цього виду вина в Португалії.
У нашому десерті солодко-гіркуваті нотки порто разом із характерним присмаком блакитного сиру є смакоутворювальними й вносять в аромат трюфелів вишукані нотки. Утім, це моя, можливо, суб’єктивна думка. Вирішувати, зрештою, вам.

ІНГРЕДІЄНТИ:
- 300 грамів темного шоколаду (поламати на шматочки)
- 80 грамів сиру дорблю або іншого блакитного сиру
- 90 мл міцного порто
- 120 мл жирних вершків
- 80 мл питної води
- 45 грамів дрібногранульованого цукру
- Какао-порошок або розтоплений шоколад (для покриття цукерок)
ПРИГОТУВАННЯ:
- Для приготування ганашу змішуємо в невеликому сотейнику блакитний сир, вершки, воду й цукор. Доводимо до кипіння.
- Тим часом на водяній бані у великій мисці розтоплюємо шоколад і в той самий посуд додаємо сирну суміш, постійно помішуючи.
- Вливаємо порто в отриману шоколадну масу й перемішуємо, доки вона не стане однорідною. Даємо охолонути, накриваємо плівкою в контакт і відправляємо в холодильник на ніч, щоб шоколадна маса стала досить щільною.
- Наступного дня за допомогою чайної або десертної ложки формуємо з шоколаду кульки й викладаємо на пергаментний папір. Посипаємо какао-порошком або, на вибір, покриваємо шоколадною глазур’ю й знову відправляємо в холодильник до моменту подавання до столу.



КОМЕНТАРІ