Холодний суп із кавуна

Розповім-но я вам трохи про кавун.

Походження культурного кавуна тривалий час залишалося спірним. Геномні дослідження вказують, що його найближчий відомий родич — кордофанська диня із Судану, однак точне місце й послідовність одомашнення кавуна ще уточнюють.

У середині дев’ятнадцятого століття Альфонс Декандоль (1806–1893), відомий французько-швейцарський ботанік, вважав, що кавун — корінна рослина тропічної Африки.

Перші сліди культивування кавунів виявлено під час археологічних розкопок у долині Нілу; вони датуються другим тисячоліттям до н. е. Зокрема, серед знахідок, що належать до періоду Середнього царства, а також у гробниці фараона Тутанхамона археологи знайшли кавунове насіння.

Вергілій переконує нас у тому, що кавун мав попит і в Стародавньому Римі. Тут із нього готували мед, їли свіжим і солили. У Римі кавуну надавали великого значення як лікувальному засобу. Вважалося, що він допомагає виводити з організму шкідливі речовини, навіть такі, як отрута.

У VII столітті кавуни вирощували в Індії, а до X століття — і в Китаї, де китайці називали кавун «динею Заходу». Маври познайомили з цим фруктом іспанців: є свідчення, що в IX столітті кавуни культивували в Кордові, а до 1158 року вони з’явилися в Севільї. Далі, в епоху хрестових походів, кавун поширився на північ Європи, і вже у XVII столітті його можна було зустріти в багатьох європейських садових галереях.

Раби з Африки та європейські колоністи завезли насіння кавуна до Нового Світу. Іспанські поселенці вирощували його ще у XVI–XVII століттях на землях сучасної Флориди та в Массачусетсі. Водночас кавун поширився в Перу, Бразилії, Панамі та багатьох британських і голландських колоніях. Приблизно тоді ж кавуни почали вирощувати вздовж берегів Міссісіпі корінні жителі Америки — індіанці. Цей фрукт швидко прижився на Гаваях та інших тихоокеанських островах, куди його завезли такі європейські першовідкривачі, як капітан Джеймс Кук.

На територію сучасної України кавун, імовірно, потрапив разом із татарами у XIII–XV століттях і траплявся тут у дикому вигляді. Водночас достеменно не встановлено, коли саме почалося його культивування.

1939 року японські вчені вивели гібрид кавуна без насіння. Проте через низьку стійкість до природних хвороб такий кавун не викликав особливої уваги фермерів. Він набув популярності лише у XXI столітті — 85 % європейського й американського ринку кавунів сьогодні займають саме такі безнасінні сорти.

Наш рецепт освіжального холодного супу з кавуна дещо нагадує іспанське гаспачо. Це проста й досить швидка в приготуванні перша страва, що складається з кавунового соку, червоного винного оцту, соку лайма та оливкової олії. Такому супу також не завадить трохи гостроти свіжого й добре подрібненого каєнського перцю.

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 1 кг м’якоті кавуна (видалити насіння, нарізати кубиками завбільшки 1,5–2 см)
• 300 грамів м’якоті солодкої дині (нарізати кубиками завбільшки 1,5–2 см)
• 300 грамів огірків (почистити від шкірки й нарізати невеликими шматочками)
• Третина чайної ложки свіжого, добре подрібненого каєнського перцю
• По одній столовій ложці грубо посіченого листя базиліку та м’яти
• 8–10 пір’їн зеленої цибулі (подрібнити)
• 1–2 столові ложки червоного винного оцту
• 2 лайми (розрізати на вісім частин)
• 3–4 столові ложки соку лайма
• 30 мл оливкової олії
• Сіль

Приготування:

1. Викладаємо 700 грамів кубиків кавуна в блендер і перебиваємо на пюре. Протираємо отриману масу через дрібне сито в миску. Додаємо каєнський перець, червоний винний оцет і половину соку лайма. Солимо до смаку. Охолоджуємо отриману суміш у холодильнику.
2. Перед подаванням викладаємо в тарілки решту кубиків кавуна, дині та огірка. Збризкуємо другою половиною соку лайма й оливковою олією. Потім вливаємо охолоджену кавунову суміш.
3. Посипаємо базиліком, м’ятою та зеленою цибулею.
4. Подаємо холодним разом із часточками лайма.