Японський суп “Рамен”

Рамен – це типова японська страва, що складається з приготовленої в китайському стилі пшеничної локшини, звареної в м’ясному або рибному бульйоні та приправленої соєвим соусом або пастою місо. У рамен часто кладуть смажену свинину, сушені водорості, паростки квасолі, деревні гриби, часник, молодий бамбук, зелену цибулю, петрушку та курячі яйця. У кожному японському регіоні обов’язково є свій варіант рамену – від тонкоцу з Кюсю, приготовленого на бульйоні зі свинячих кісток, до місо-рамену з острова Хоккайдо.

Про походження рамену говорять різне: одні, наприклад, вважають, що цей суп – родом із Китаю, інші впевнено пов’язують його появу з японською кухнею та датують народження рамену початком двадцятого століття.

Назва супу походить від японської вимови китайської локшини «ламіан». До 1950 року японці називали рамен «сіна соба» (буквально – «китайська соба»). Однак сьогодні в Японії найчастіше використовують для цього супу дві назви: «тюка соба» або просто «рамен», оскільки «сіна соба» набуло негативної конотації.

До 1900 року в Японії багато ресторанів китайської кухні з Кантона й Шанхая пропонували стандартний рамен, приготовлений зі звичайної локшини (не витягнутої руками, як у випадку з локшиною ламіан) і невеликого набору топінгів. Бульйон для супу традиційно готували зі свинячих кісток. Китайці, які жили в Японії, часто продавали рамен зі спеціальних пересувних візків на колесах. До середини минулого століття такі візки почали обладнувати особливими дудками з характерною мелодією, які в народі називали «чарумера» (від португальського «чарамела», що означає музичний духовий інструмент на кшталт дудки), щоб торговців раменом було легко впізнати. Зрідка подібна традиція трапляється тут і сьогодні. За часів правління Сьова (період японської історії з 1926 до 1989 року, коли правив імператор Хірохіто) рамен стає одним із найпопулярніших видів місцевої вуличної їжі.

За словами японського кулінарного письменника Хіроші Осакі, який спеціалізується на історії рамену, перший у Японії магазин, що продавав цей суп, був відкритий у 1910 році в Йокогамі. Коли закінчилася Друга світова війна, японський ринок заполонили поставки дешевого американського пшеничного борошна. Водночас сотні тисяч японських солдатів і офіцерів повернулися на батьківщину з Китаю та Східної Азії після Другої японсько-китайської війни, і деякі з них, добре знаючи китайську кухню, почали відкривати по всій Японії китайські ресторани. У цей час рамен стає тут не лише популярним, а й дає багатьом японцям, які після війни живуть у важких економічних умовах, добру нагоду недорого провести вечір із друзями.

У 1958 році Момофуку Андо, японсько-тайванський засновник і керівник компанії Ніссін Фуд, винаходить локшину швидкого приготування. Це відкриття дало змогу будь-якому японцеві миттєво приготувати рамен, просто додавши окріп.

У вісімдесяті роки ХХ століття рамен перетворюється на один із культурних символів Японії. У цей самий час з’являються різні варіації регіональних рецептів рамену, які навіть отримують власні назви. З 1994 року в Йокогамі відкрито музей рамену.

Отже, для нашого рамену на чотирьох нам знадобиться:

Інгредієнти для бульйону:

• 800 мл м’ясного бульйону
• 800 мл овочевого бульйону
• 6 великих зубків часнику (почистити, розрізати навпіл і розчавити ножем)
• 6-7 тонких кружалець свіжого кореня імбиру
• Пів чайної ложки китайської приправи “п’ять спецій”
• 100 мл соєвого соусу
• Пів чайної ложки пасти чилі
• 20 мл вустерського соусу

Інгредієнти для топінгу:

• 400 грамів локшини
• 400 грамів м’якоті свинини (нарізати шматочками й трохи відбити, протягом кількох годин маринувати в суміші соєвого соусу та імбиру)
• 250 грамів деревних грибів (готових) або шиїтаке (обсмажити)
• Маленький пучок шпинату (видалити грубі частини й коротко, не більше однієї хвилини, бланшувати)
• Пів склянки подрібненого листя петрушки
• 2 курячих яйця (зварити круто, почистити й розрізати навпіл)

Інгредієнти для оздоблення:

• 1 лист водоростей норі (нарізати смужками завширшки 2 см)
• 8-10 стрілок зеленої цибулі (нарізати зелену частину шматочками завдовжки 2 см)
• Кунжут

Приготування:

1. Обсмажуємо на сковороді в олії свинину по 7-8 хвилин із кожного боку. Потім додаємо половину часнику та соєвого соусу. Готуємо, доки часник не почне пахнути. Перекладаємо в миску.
2. У невеликій каструлі з киплячою водою варимо локшину, дотримуючись рекомендацій на упаковці.
3. У великий сотейник наливаємо суміш м’ясного та овочевого бульйону, додаємо решту часнику, вустерський соус, імбир, п’ять спецій і пасту чилі. Доводимо до кипіння й уварюємо протягом 10-15 хвилин. Пробуємо й за потреби додаємо соєвий соус. Якщо вам здасться, що ви пересолили бульйон, додайте цукор.
4. Розподіляємо локшину між чотирма керамічними мисками. Викладаємо зверху шматочки свинини разом із грибами, шпинатом і половинкою яйця, посипаємо петрушкою.
5. Доводимо бульйон до кипіння й одразу розливаємо по мисках.
6. Перед подаванням посипаємо смужками норі, зеленою цибулею та кунжутом.