Фетучіні з коричневим маслом, маринованими лимонами та часниковими чипсами

Fettuccine (вимовляється як фет-ту-чіі-не) належать до тих типів пасти, які мають форму довгих і пласких стрічок. До речі, назва цієї пасти так і перекладається – «маленькі стрічки». За текстурою поверхні вони поділяються на lisce (тобто «гладкі») та rigati («ребристі»), а виробляють їх у свіжому (зокрема домашньому) або сухому вигляді.

У наших магазинах фетучіні традиційно продають у формі витягнутих сухих смужок тіста завдовжки близько 30 см і завширшки 3-5 мм або цих самих смужок, згорнутих у невеликі гнізда діаметром 70-80 мм. Фетучіні трапляються в нас помітно рідше, ніж ті самі тальятеле (дуже схожий на перші, але ширший тип стрічкової пасти – від 6 до 10 мм). Однак безсумнівна схожість тальятеле й фетучіні робить їх майже взаємозамінними. А якщо продовжувати розмову про подібність, то фетучіні, своєю чергою, майже вдвічі ширші за лінгвіне, ще один досить поширений у нас вид пласкої пасти. Ну, а найширшими в цьому ряду все ж вважаються папарделе, їх виробляють у формі згорнутої стрічки завширшки від 20 до 25 мм! На жаль, останні так само рідкісні на полицях українських супермаркетів, як і фетучіні. Утім, ми з Юлею виходимо з цієї ситуації досить просто: папарделе й фетучіні готуємо вдома. І, повірте, якщо у вас є бодай трохи вільного часу, то в усьому іншому це не становить жодної складності (особливо якщо у вас є машинка для розкачування й нарізання пасти)!

Оскільки фетучіні – доволі товста паста (хоча й тонша за тальятеле), її, як правило, подають із відносно важкими соусами на м’ясній основі. Однак слід мати на увазі, що найкраще фетучіні поєднуються із соусами, які не такі об’ємні, бо великі шматки м’яса або овочів зісковзують із довгих пасом локшини, і ви можете не отримати стовідсоткового задоволення від кожної з’їденої порції пасти. Ось чому для фетучіні рекомендують гладкіші, вершкові або томатні соуси.

Як і багато інших типів пасти, фетучіні готують із семоліни (для цього борошна використовують тверді сорти пшениці дурум) та яєць. Водночас таке поєднання характерне для північної та центральної частини Апеннінського півострова. На півдні Італії нерідко воліють виробляти аналогічну пасту без використання яєць.

Ремісничі варіанти тіста для фетучіні можуть включати й інші інгредієнти, як-от шпинат, гриби, часник, різні трави. Це роблять лише для того, щоб надати пасті бажаного кольору (наприклад, зеленого у випадку зі шпинатом) або характерного аромату. Іноді додавання до тіста невластивих компонентів впливає і на текстуру пасти.

Сухі фетучіні готують у киплячій воді 10-12 хвилин. Якщо ж ви зробили цю пасту самостійно в домашніх умовах, то для її приготування вам знадобиться лише 3-4 хвилини. Проблема свіжих фетучіні полягає не лише в часі, який доведеться на них витратити, а й в обмеженому терміні їх зберігання. Водночас смію вас запевнити, що смак свіжої пасти виправдовує всі ті жертви, на які заради неї йдеш.

Фетучіні готують по-різному. Один із найвідоміших рецептів цієї пасти – «фетучіні алла папаліна». Його створили 1939 року в Римі на замовлення папи Пія XII, і він дуже схожий на спагеті алла карбонара, які, сподіваюся, особливого представлення не потребують. Ми ж із вами, як завжди, не шукаючи простих шляхів, приготуємо сьогодні фетучіні з коричневим маслом, маринованими лимонами та часниковими чипсами. Заодно ви познайомитеся з рецептами приготування таких чудових продуктів Середземномор’я, як італійський бурро бруно (він же – французький соус «бер нуазет») і марокканські мариновані лимони.

(розраховано на чотири порції)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 600 грамів домашніх фетучіні (або 450 грамів сухих фетучіні)
• 1 велика головка часнику (розібрати на зубчики, почистити й нарізати пластинками)
• 1 середній маринований лимон (дрібно порубати скоринку й м’якоть)
• 50 грамів дрібно натертого пармезану
• 100 мл бер нуазет або коричневого масла
• Рослинна олія (для смаження часнику)
• Сіль
• Перець
• Гілочки петрушки (для прикрашання)

ПРИГОТУВАННЯ:

1. У маленькому глибокому сотейнику на середньо-слабкому вогні доводимо до кипіння рослинну олію (її рівень у сотейнику має бути близько 2 см) і смажимо в ній часник, доки він не стане хрустким і не набуде золотисто-коричневого кольору. Перекладаємо на паперовий рушник.
2. Далі паралельно готуємо коричневе масло й варимо фетучіні. Пів склянки води з-під пасти резервуємо.
3. Коли фетучіні будуть готові, додаємо їх до сковороди із соусом разом із пармезаном і зарезервованою водою. Швидко й добре перемішуємо.
4. Негайно розкладаємо по сервірувальних тарілках, посипаємо часниковими чипсами та шматочками маринованого лимона. Солимо й перчимо.
5. Прикрашаємо гілочками петрушки й одразу подаємо до столу.