Коржики зі шпинатом і фетою по-грецьки, або «Кесаділас»

Хоч я й не дуже люблю обтяжувати свої дописи зайвою хронологією із сьогодення, яка намертво прив’язує їх до часу й змушує наших читачів потім мимоволі переживати влітку зиму, а навесні осінь, але, хоч як опирайтеся, дорогі мої друзі, а Новий рік уже на носі! Залишилося всього чотири дні до тієї миті, коли обидві стрілки, хвилинна й годинна, зупиняться на цифрі «12» і сповістять про прихід 2017 року. Колись, у далеких дев’яностих, я з жахом уявляв собі настання міленіуму. «Боже!» — казав я собі, — «На той час мене вже не буде… люди так довго не живуть…» А тепер ось — 2017-й… І що, хіба став я за цей час дурнішим, неповороткішим чи немічнішим? Та ні ж! От тільки б змусити себе робити зарядку… Тож, хочу я цього зараз чи ні, але все ж із прийдешнім Новим роком вас! )))

На нашому термометрі за вікном зараз нуль — сиро, вогко й зимно. Разом із холодом тебе пробирає до кісток типова для миколаївської зими висока вологість, а якщо до того ж дме колючий вітер (а колючий він через неминучі за таких погодних умов кристалики льоду, що висять у повітрі), то надвір виходиш лише за крайньої потреби. Уподобання українців у цей час змінюються: дедалі частіше в домашньому меню з’являється густий наваристий борщ на цукрових кісточках, шарувате, правильно засолене й промариноване сало з відвареною, розсипчастою картоплею та квашеною, хрусткою капустою, вареники з цибулею та грибами… ну, які це я вам таємниці відкриваю, ви про все це й самі добре знаєте — без моїх підказок.

На жаль, усі ці принади українського гастрономічного раю взимку можуть тішити мене лише віртуально. Не можу сказати, що я вже зовсім не ходжу до холодильника по сало для пари бутербродів із житнього хлібця. Однак усе перелічене вище я споживаю дуже й дуже під суворим самоконтролем. Що вдієш — бережу фігуру, та й організм уже не перемелює все підряд, як бувало раніше…

Тут, до речі, як помітно легшу альтернативу нашим українським дарам «ланів, корівок й свиночок», ми з Юлею знайшли рецепт чудових коржиків зі шпинатом і фетою. По суті, це наша середземноморська версія мексиканської кесадильї: тортилья, сир і соковита начинка із зелені. Попри свої виклично пісні інгредієнти, страва дуже поживна, а точніше кажучи, дуже ситна й смачна. Вона цілком може замінити обід тим із вас, хто не вважає для себе обов’язковим щодня їсти м’ясо й усе інше, що зазвичай до нього додається. Так, наприклад, досить часто роблю я.

(на 4 порції)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 2 тортильї діаметром 28–30 см (можна замінити 2–3 листами підсушеного вірменського лаваша: з одного листа може вийти 2–3 порції)
• 4 великі пучки листя шпинату, промитого, крупно нарізаного (якщо надто велике) й добре обсушеного
• 1 головка цибулі, очищена й нарізана півкільцями
• 1 великий пучок зеленої цибулі, крупно посічений
• 4–5 великих зубків часнику, крупно посічених
• 1 столова ложка подрібненого кропу
• 50 грамів в’ялених помідорів, нарізаних невеликими тонкими смужками
• Чверть склянки зелених оливок, посічених середніми шматочками
• 1 склянка покришеного вручну сиру фета
• Соус дзадзикі
• Оливкова олія
• Сіль і перець до смаку

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Спочатку готуємо грецький соус дзадзикі за нашим рецептом.
2. Нагріваємо у сковороді пару столових ложок оливкової олії й недовго обсмажуємо цибулю та часник, доки цибуля не стане прозорою (4–5 хвилин).
3. Додаємо сюди ж шпинат, зелену цибулю та кріп, готуємо ще кілька хвилин. Солимо й перчимо до смаку (підсолюючи начинку, пам’ятаємо, що фета — досить солоний сир).
4. Викладаємо шпинатну суміш на чисту робочу поверхню великим нетовстим млинцем і за допомогою кількох паперових рушників прибираємо зайву рідину.
5. Перекладаємо шпинат у миску й змішуємо з фетою, зеленими оливками та в’яленими помідорами.
6. Потім беремо одну тортилью, викладаємо на неї шпинат шаром до 1–1,5 см і накриваємо зверху другою тортильєю. Відправляємо в духовку на 8–10 хвилин. Тортилья має добре підрум’янитися.
7. Перед подаванням розділяємо коржики на 4 частини, злегка скроплюємо оливковою олією й подаємо разом із дзадзикі.