Курча кордон блю

Так уже сталося, що історія походження цієї страви не така довга, насичена подіями та іменами знаменитостей, як в інших кулінарних творінь, що належать до категорії «північноамериканська кухня». У ній не було голодних королів, кухарів, які заґавилися, скандальних кінозірок або катастрофічної нестачі інгредієнтів. Курча кордон блю є одним із тих рецептів, які народжуються одного чудового дня — коли «ніщо не віщує», — і лише протягом тривалого та рутинного періоду стають бажаним плодом копіткої праці.

Ця страва, якою ми знаємо її сьогодні, являє собою тонко відбиту й обкачану в сухарних крихтах грудку курчати, фаршировану шинкою та швейцарським сиром, яку запікають у духовці або смажать на сковороді й традиційно подають під вершковим соусом.

Звідки ж узялася така дивна назва «le cordon bleu», що перекладається з французької як «блакитна стрічка»? Ви здивуєтеся…

1578 року король Франції Генріх III заснував l’Ordre des Chevaliers du Saint-Esprit — Орден лицарів Святого Духа. З 1578 до 1789 року це був найексклюзивніший орден у всій Франції, і кожного його члена нагороджували хрестом Святого Духа. Хрест підвішували на блакитній стрічці, яку в цьому випадку й називали «le cordon bleu». Першим членом ордена й носієм хреста на блакитній стрічці був Луї ді Гонзага, герцог Неверський. Усі члени ордена мали досягти тридцятип’ятирічного віку й належати до римо-католицької віри. Вікові винятки поширювалися лише на осіб королівської крові.

Зазвичай після прийняття до Ордена чергового лицаря на його честь влаштовували грандіозний прийом. Традиційно на таких прийомах подавали унікальні страви, які після цього нерідко пов’язували в історії французької гастрономії з винуватцем урочистості. Згодом поняття «le cordon bleu» стало асоціюватися з найвищим рівнем кулінарної майстерності й неперевершеною якістю. За аналогією з лицарями l’Ordre des Chevaliers du Saint Esprit, які носили хрест на блакитній стрічці (знак лицарства), відомим кухарям почали присуджувати знак «le cordon bleu» і пов’язувати на фартух блакитну стрічку.

Що я можу додати до цієї цікавої історії… мабуть, лише те, що курча кордон блю не має жодного стосунку до престижного кулінарного вишу під назвою «Le Cordon Bleu», який і заснував згаданий вище однойменний знак.

Як не дивно, але в нас є страва (хоча вже трохи й призабута), яка була надзвичайно популярною за радянських часів, — котлета по-київськи. Її готували з курячого філе (найчастіше з грудки), начиняли вершковим маслом і зеленню, а потім, обкачавши в панірувальних сухарях, смажили на сковороді.

Першими приготували кордон блю паризькі кухарі 1840 року, але використовували вони для цього телятину. Цей рецепт був опублікований у Франції лише 1955 року. Перший публічний опис рецепта курчати кордон блю з’явився в «Нью-Йорк таймс» 1967 року.

Сьогодні існує кілька варіантів цієї страви. Вони відрізняються один від одного різними видами м’яса й сирами, які використовують у начинці.

Традиційно кордон блю начиняють шинкою та сиром і загортають у вигляді рулету. Хоча деякі кухарі часто кладуть до нього стільки начинки, що рулет виходить дуже умовним — із сирною розкішшю, яка тане всередині. Що ж, я це розумію… ))

(на дві-чотири порції)

Інгредієнти:

• 4 половинки грудки курчати-бройлера — близько 800 грамів (обережно відбити між листами плівки до товщини 3 мм)
• 4 тонкі скибочки шинки (шинка має вкривати всю поверхню відбитої грудки)
• 4 «брусочки» швейцарського сиру зі стороною 1–1,2 см — близько 80 грамів
• Чверть склянки борошна
• 1 кавова ложка солі
• 1 кавова ложка свіжомеленого гострого чорного перцю
• 1 куряче яйце
• Півтори склянки хлібних крихт
• 4 столові ложки домашнього вершкового масла
• 200 мл курячого бульйону
• Пів склянки білого сухого вина або вершків

Приготування:

1. На кожну відбиту скибочку курячої грудки кладемо шинку, а посередині — сир. Загортаємо й заколюємо зубочистками.
2. У мисці середнього розміру змішуємо борошно, сіль і перець. Трохи обкачуємо в отриманій суміші курячі відбивні. Вмочуємо в яйце, а потім вкриваємо попередньо обсмаженими сухарними крихтами з усіх боків. Кладемо на деко й охолоджуємо в холодильнику три години.
3. У сотейнику нагріваємо масло й на середньо-слабкому вогні смажимо в ньому наші курячі рулети, обережно перевертаючи щипцями. Через 10–12 хвилин, коли кордон блю підрум’яняться, вливаємо у сковороду пів склянки бульйону й на слабкому вогні готуємо приблизно 10 хвилин. Перекладаємо готове м’ясо на підігріту тарілку.
4. Додаємо у сковороду решту бульйону та вино, доводимо до кипіння й на слабкому вогні виконуємо деглазування 10–15 хвилин.
5. Отриманим соусом поливаємо наше курча кордон блю.
6. Курча зовсім непогано буде подати із салатом зі свіжих овочів. Наш складався зі стиглих рожевих помідорів, червоної цибулі, солодкого перцю й базиліку. Заправили ми його оливковою олією, сіллю та бальзамічним оцтом.