Курча Везувіо

Висловлюючись мовою суто формальною й тому певною мірою суконною, популярна страва італо-американської кухні під назвою «Курча Везувіо», що лоскоче уяву, являє собою всього-на-всього розібране на дві половини (іноді на дрібніші частини) курча, яке ґрунтовно обсмажують у сковороді в оливковій олії, приправляють білим вином, часником, орегано й лимонним соком і подають зі смаженою картоплею. У деяких випадках цю саму страву готують у духовці: тоді шматочки курчати разом із часточками картоплі запікають, доки і перші, і другі не стануть хрусткими й не набудуть коричневого відтінку.

Ви запитаєте: «Ну й що тут особливого? Та й чому, власне, Везувіо?» Особливого тут небагато: курча Везувіо стало однією із ситних і порівняно доступних страв чиказької італо-американської кухні в першій половині двадцятого століття, коли роки Великої депресії змушували особливо уважно ставитися до родинних витрат. А от пояснити гучну назву складніше. Точне її походження невідоме: її пов’язують і з неаполітанським Везувієм, і з чиказьким рестораном Vesuvio 1930-х років; на авторство також претендували інші ресторани та родини. Подейкують навіть, що над сковородою першого кухаря постійно клубочився білий димок — як над Везувієм перед виверженням.

До сказаного слід додати таке: усі перелічені вище версії походження страви аж ніяк не суперечать думці низки кулінарних істориків, які стверджують, що дуже схожу страву традиційно готували в південній частині Італії, зокрема в Неаполі, задовго до настання двадцятого століття. Одне слово, якою б не була справжня історія походження чиказького курчати Везувіо, правда, найімовірніше, лежить десь посередині всього цього.

Хоча курча для нашого сьогоднішнього рецепта і є основним та найпоширенішим компонентом, однак у «вінді сіті» («місті вітрів»), як іноді з любов’ю називають своє місто чикагці, нерідко можна зустріти яловичий або свинячий «стейк Везувіо» й навіть «картоплю Везувіо».

За традицією до курчати Везувіо неодмінно додають зелений горошок, щоб хоч якось розбарвити монохромний вигляд страви. Утім, у деяких сучасніших варіаціях курчати зелений горошок вилучають зі складу інгредієнтів.

Подають курча Везувіо зазвичай із великою кількістю свіжого хліба з товстою хрусткою скоринкою й часточками лимона.

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

Для курчат:

• 2 невеликі курчати вагою по 800 грамів кожне (очистити від нутрощів і розрізати на чотири частини)
• 1 кг невеликих бульб картоплі (почистити й розрізати навпіл або на чотири частини)
• 150 грамів зеленого горошку (свіжого або замороженого)
• 6–8 великих зубків часнику (почистити й ретельно розчавити)
• Трохи неповна столова ложка сушеного орегано
• 60 грамів вершкового масла
• 400 мл курячого бульйону
• 150 мл білого сухого вина
• Свіжовичавлений сік половини лимона
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Для подавання:

• Кілька гілочок петрушки
• Багато свіжого хліба з хрусткою скоринкою

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 220 градусів. У великій мисці змішуємо часточки картоплі, 100 мл оливкової олії та пів столової ложки орегано. Солимо й перчимо до смаку, після чого перекладаємо в керамічну вогнетривку форму або сковороду одним рівним шаром. Ставимо в духовку й готуємо, іноді перевертаючи, близько 30 хвилин, доки краї часточок помітно не підрум’яняться.
2. Тим часом у мисці солимо й перчимо курчат, приправляємо рештою орегано. У великій сковороді на помірно сильному вогні нагріваємо 50 мл оливкової олії й по черзі обсмажуємо шматочки курчат шкіркою донизу протягом 8–10 хвилин, доки низ не набуде золотаво-коричневого відтінку. Перекладаємо на тарілку.
3. Зменшуємо вогонь під сковородою до помірно слабкого й розтоплюємо вершкове масло. Додаємо в сковороду часник і зелений горошок, обсмажуємо 2–3 хвилини. Викладаємо вміст сковороди на картоплю (після 30 хвилин її перебування в духовці). Зверху кладемо шматочки курчат (шкіркою догори) і збризкуємо рештками підливи з тарілки. Вливаємо бульйон і вино.
4. Запікаємо в духовці ще 30–35 хвилин, доки курчата й картопля повністю не приготуються.
5. Перед подаванням збризкуємо лимонним соком і прикрашаємо гілочками петрушки.
6. Подаємо до столу гарячим разом зі свіжим хлібом.