Лазанья з гарбузом, шавлією та моцарелою

Лазання не має такого широкого поширення у нас, як, наприклад, у Західній Європі чи Сполучених Штатах Америки (піца – інша річ). Тому ми у своїй переважній більшості, крім того, що цей різновид пасти має пряме відношення до італійської кухні, мало що про неї знаємо. Разом з тим історія лазаньї, хоч і пов’язується досить тісно з італійцями, має куди більш давнє коріння, яке веде нас прямо до Греції.

Коли в II столітті до нашої ери римляни захопили Елладу й поклали край грецькій гегемонії в Європі та частково на Сході, вони привласнили все, що за визначенням належало цій великій цивілізації: мову, культуру, знання й навіть грецькі кулінарні традиції. При цьому зробили вигляд, ніби жодного привласнення не було й усе так існувало споконвіку.

Утім, можна було б і не згадувати цю не зовсім заслужену римлянами метаморфозу — усе ж таки імперія, що підкорила пів світу! — для якої в істориків є звичний термін «асиміляція» або «адаптація», якби не одне «але». Воно полягало в давньогрецькій страві λάγανον, або «лаганон», яку також називали «тракта» чи «трактум». Її описують як тонкі листи тіста, які давні греки нарізали широкими смугами, варили у воді й їли, приправивши оливковою олією, сиром і сіллю. Згодом цю страву неодноразово згадували в римській літературі, зокрема кулінарній. І хоча греків не можна буквально вважати винахідниками пасти, їхній лаганон цілком точно є прообразом сучасної лазаньї та далеким родичем її відомої всьому світові назви.

Дебют лазаньї у тому вигляді, в якому ми знаємо її сьогодні, тобто страви, що складається з кількох верств тіста, м’яса та овочів, що плавають у щедрій порції пікантного томатного соусу, відбувся у середньовічному Неаполі. Щоправда, в ті часи лазанню готували з особливих випадків, і вона традиційно включала м’ясне рагу, білий соус і сир, які перекладалися листами пасти. Звідти лазанья разом із неаполітанськими емігрантами розпочала свою тріумфальну ходу по всьому європейському та американському континенту.

В американських джоїнтах, піцеріях та інших закладах швидкого харчування (та й у нас, переважно, дотримується та ж традиція) у начинці для лазаньї майже завжди є м’ясо і томатний соус. Італійці ж разом із багатьма іншими європейцями, заражені «вірусом» (ні, не ковідом-19!) здорового способу життя, набагато частіше віддають перевагу вегетаріанській лазаньї.

Головними інгредієнтами для начинки в нашому рецепті лазаньї послужили гарбуз, приправлений шавлією та вершковим маслом, а також рікотта.

(розраховано на чотири порції)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 400 грам тіста для лазаньї
• 750 г гарбуза (видаляємо шкірку і нарізаємо пластинками з приблизними розмірами 5х3х1 см)
• 300 грам рікотти
• 250 грам моцарели (натерти на крупнокомірчастій тертці)
• 50 грам дрібно натертого пармезану
• 100 мл жирних вершків
• 3 великі яєчні жовтки
• 40 грам вершкового масла
• 200 мл курячого або овочевого бульйону
• 1/3 склянки свіжого або ¼ склянки сушеного листя шавлії
• Свіжанатертий мускатний горіх
• Борошно (для посипання)
• Оливкова олія
• Груба морська сіль
• Свіжонатертий чорний перець

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Готуємо тісто для лазаньї.
2. Нагріваємо духовку до 220 градусів. Викладаємо шматочки гарбуза на деко, приправляємо сіллю й перцем до смаку, щедро збризкуємо оливковою олією та перемішуємо. Розкладаємо в один шар і запікаємо 25–30 хвилин, доки гарбуз не стане м’яким і золотисто-коричневим. Дістаємо з духовки й даємо охолонути.
3. Тим часом змішуємо в невеликій мисці рікотту, вершки, жовтки, моцареллу, щіпку мускатного горіха та чверть чайної ложки солі.
4. У маленькій сковороді на середньому вогні розтоплюємо вершкове масло і додаємо шавлію. Готуємо 3-4 хвилини. Накриваємо кришкою.
5. Перекладаємо запечений гарбуз у миску середнього розміру й розминаємо виделкою до пюре з невеликими шматочками м’якоті. Вливаємо вершкове масло з шавлією, а потім бульйон. Солимо й перчимо до смаку, перемішуємо.
6. Вирізаємо п’ять прямокутників тіста за розміром форми. Збираємо лазанью в описаній послідовності: тісто, сирна суміш, тісто, гарбуз, тісто, сирна суміш, тісто, гарбуз, тісто, сирна суміш. Верх посипаємо пармезаном.
7. Зменшуємо температуру духовки до 190 градусів. Ставимо форму з лазаньєю в духовку й готуємо 30–35 хвилин. Готовій лазаньї даємо постояти поза духовкою близько 15 хвилин. Потім нарізаємо на порції та подаємо до столу.