Нью-йоркська піца

Візьму на себе сміливість стверджувати: якщо ви коли-небудь бували в Нью-Йорку (моя перша зустріч із «Великим яблуком» відбулася взимку 1994 року), то, напевно, пробували знамениту нью-йоркську піцу. Це надзвичайно контрастне і, проте, дуже привабливе місто просто переповнене італійськими ресторанами, піцеріями (у Нью-Йорку в 2018 році налічувалося більше 450 піцерій) та всілякими закусочними, де вам майстерно її приготують та подадуть. Нью-йоркська піца доводиться молодшою сестрою неаполітанській і народилася на самому початку 1900-х років, коли в пошуках кращої частки в Нью-Йорку з’явилося безліч іммігрантів з Італії, які привезли з собою в Нью-Йорк не тільки сім’ї і весь свій нехитрий скарб, але й італійські кулінарні традиції.

Ця піца традиційно відрізняється від інших своїми значними розмірами та дуже тонким коржем. Верхню частину піци (як, до речі, і в Маргарит) прикрашають томатний соус і моцарелла. Іноді на прохання клієнта піцу посипають додатковою порцією сиру. Залежно від цього піцу замовляють plain (просту – без сирної добавки), regular (звичайну – з добавкою) і cheese (сирну – з подвійною порцією сиру). Зазвичай ньюйоркці, що вічно поспішають кудись, купують цю піцу широкими сегментами на винос і їдять на ходу. Або ж замовляють її додому чи офіс цілком. Здолати нью-йоркську піцу одній людині просто не під силу: її діаметр нерідко може досягати 60 см, а в деяких випадках доходить до 90 см! Незважаючи на те, що корж у правильно приготованої нью-йоркської піци повинен залишатися хрустким, вона легко складається навпіл або згортається в трубку – у такому вигляді її часто їдять. Сьогодні ця піца популярна не тільки в Нью-Йорку, а й у Нью-Джерсі, Коннектикуті та низці інших штатів. Водночас там вона має свої регіональні особливості.

У минулому нью-йоркську піцу готували у печі на деревному вугіллі, сир клали прямо на корж, а томатний соус – зверху, і в кількох гарних піцеріях ця традиція збереглася до сьогодні. Типовими приправами для такої піци є сушений орегано, часник, перець чилі, сушений базилік і тертий пармезан. Серед американців довгий час існувало повір’я, що головний секрет нью-йоркської піци полягає в коржі, а той, у свою чергу, виходить таким завдяки міській воді, яка нібито містить особливі мінерали. Потрапляючи в тісто, вода надає коржу його неповторний аромат. Багато власників американських піцерій навіть возили цю воду через всю країну, щоб відтворити цей аромат.

Як відомо, перша піцерія Сполучених Штатів Америки під назвою «Ломбарді» була відкрита італійцем Дженаро Ломбарді в 1905 році в районі Маленька Італія, розташованому в Нижньому Манхеттені (Нью-Йорк сіті).

У ній готували великі піци. Одна піца тут коштувала 5 центів. Однак навіть такі, здавалося б, копійки водилися в кишені далеко не у всіх клієнтів. Тому винахідливий іммігрант із Неаполя Антоніо Тотонно Перо, який працював у цьому закладі піцайоло (так в Італії називають того, хто готує піцу), став нарізати піцу шматочками різних розмірів – залежно від фінансового стану клієнта.

У 1924 році Тотонно залишив Дженаро Ломбарді й відкрив у Коні-Айленді власну піцерію «У Тотонно», яка досі працює на колишньому місці. Lombardi’s також існує сьогодні, однак після закриття початкового закладу відновила роботу 1994 року за іншою адресою — за один квартал від первісного місця.

Знаменитий томатний соус, який спеціально готується для нью-йоркської піци, як правило, складається з оливкової олії, помідорів, часнику, цукру, солі, трав на кшталт базиліку та орегано, а також перцю чилі. Однак йому ми присвятили окремий допис.

(Розраховано на піцу діаметром 32 см)*

Інгредієнти:

• Тісто
• 250 мл томатного соусу
• 150 грам моцарели (порвати на невеликі шматочки)
• 50 грам дрібно натертого пармезану

Приготування:

• Почнемо з приготування тіста. Поки воно підніматиметься, можна зайнятися соусом. Рекомендації з цього приводу ви знайдете на нашому блозі в рецепті «Соус для нью-йоркської піци».
• Нагріваємо духовку до 250 градусів.
• Готове тісто викладаємо на робочу поверхню, трохи присипану борошном. Розкочуємо з нього коло діаметром 32 см та товщиною 0,4 см.
• Змащуємо лист оливковою олією і перекладаємо на нього корж. На верхню частину поміщаємо рівномірним шаром томатний соус, відступивши від краю 1-1,5 див. Вільний край піци повертаємо всередину. Зверху посипаємо шматочками моцарели, пармезаном і збризкуємо оливковою олією. Відправляємо до духовки на 12-15 хвилин.
• Готову піцу розрізаємо на порції та негайно подаємо до столу.

*Примітка:

На жаль, розміри нашої духовки не дозволяють розкачати корж більшого діаметру. Якщо у вас такої проблеми немає, корж для піци можна зробити й більше.