Органічна їжа. Суспільне сприйняття та правове регулювання

Правове регулювання.

Виробництво органічної їжі належить до тих промислових сегментів економіки, які здебільшого керуються власними правилами, що в деяких країнах мають лише певні державні обмеження, відмінні від правил, передбачених для цього виду харчової продукції у фермерському органічному господарюванні. У сучасному світі Європейський Союз, Сполучені Штати Америки, Канада, Японія та багато інших держав вимагають від виробників органічної їжі отримання спеціальних сертифікатів, що ґрунтуються на встановлених урядами згаданих країн стандартах, чинних у їхніх межах. Розробленням таких стандартів займаються не лише державні установи, а й міжнародні спілки підприємців, які виробляють органічні продукти.

Наприклад, у тих самих Сполучених Штатах таке виробництво регулюється відповідно до Organic Foods Production Act (Акта про виробництво органічної продукції), або OFPA, від 1990 року, а також деяких статей Code of Federal Regulations (Кодексу федеральних правил). Зазначені правила сприяють інтеграції у виробничі процеси культурних, біологічних і механічних способів відновлення ресурсів для органічної промисловості, а також водночас заохочують екологічну рівновагу й біологічне різноманіття в природі. Якщо йдеться про скотарство, то тварини повинні мати регулярний доступ до природних пасовищ без звичного в таких випадках використання в м’ясо-молочній промисловості антибіотиків і гормональних добавок.

Перероблена органічна їжа зазвичай містить лише органічні компоненти. Якщо неорганічні продукти все ж у ній є, то їхнє відсоткове співвідношення із загальною масою продукту обмежене. Так, у США, Канаді та Австралії вміст неорганічних інгредієнтів в органічному продукті не повинен перевищувати п’ять відсотків.

Продукція, заявлена на ринку як органічна, не може містити штучних харчових добавок і має вироблятися без застосування штучних методів, матеріалів та умов (до таких, наприклад, можна віднести штучне дозрівання або генетичне модифікування). Застосування пестицидів у виробництві органічної продукції допустиме лише в тому разі, якщо вони не мають синтетичного походження. Утім, у тих федеральних постановах щодо виробництва органічної їжі у США зазначається, що «якщо шкідників і бур’яни неможливо контролювати за допомогою природних методів та технологій, то допустиме часткове застосування синтетичних пестицидів і гербіцидів, перелік яких додається».

Деякі спілки виробників органічних продуктів виступають також за заборону використання нанотехнологій у цій галузі. Однак такі побажання ґрунтуються на запобіжному підході, оскільки наявність шкоди для здоров’я людини в таких випадках поки що ніхто з учених не довів. Попри це, у юрисдикціях деяких країн (зокрема Канади, Великої Британії, Австралії) застосування нанотехнологій у виробництві органічних продуктів усе ж не дозволяється.

Суспільне сприйняття.

У суспільстві поширена думка, що органічна їжа безпечніша, корисніша й смачніша за традиційну, яка утверджується разом із популяризацією культури органічного харчування. Споживачі купують органічні продукти з кількох причин: для підтримання власного здоров’я, для поліпшення екологічного стану навколишнього середовища та для добробуту домашніх тварин.

Найсуттєвішою причиною зростання в суспільстві кількості прихильників такого харчування є віра обивателя в те, що органічні продукти — один із головних елементів здорового способу життя. Завдяки цьому переконанню й попри відносно високі ціни попит на органічні продукти постійно зростає. Утім, слід визнати, що збільшенню купівельного ажіотажу навколо органічних продуктів сприяє й низка психологічних ефектів (наприклад, ефект гало).

Зростанню інтересу до органічної їжі сприяють і об’єктивні чинники. У Китаї, зокрема, популярність такого харчування істотно зросла після цілої низки скандалів у харчовій промисловості, пов’язаних із дуже низькою якістю вироблених продуктів, що в деяких випадках навіть стала причиною смерті споживачів.

(далі буде)