Органічна їжа. Значення і походження терміна

Цієї великої теми в нашому блозі я вперше торкнувся ще кілька тижнів тому в рубриці «Їжа та світ». Допис називався «Чому органічне сільське господарство таке важливе для нас?» і був присвячений вирощуванню органічних овочів і фруктів. Сьогодні я хочу знову поговорити з вами про органічні продукти — тільки в специфічнішому й ширшому аспекті, пов’язаному безпосередньо з нашим здоров’ям.

Упродовж безмежного відрізка історичного існування практично вся їжа, приготована людьми, містила продукти, вирощені органічним способом, і як така цілком могла вважатися органічною. Лише починаючи з другої половини дев’ятнадцятого століття у світовій харчовій промисловості стали з’являтися нові продукти, які вже не можна було повною мірою віднести до органічних. На противагу бурхливій індустріалізації та хімізації сільського господарства в сорокових роках минулого століття почав зароджуватися рух фермерів, які виступали за старі, органічні способи вирощування сільськогосподарських культур і виробництва різних харчових продуктів.

Волтер Ернест Крістофер Джеймс, 4-й барон Нортборн, відомий британський фахівець із сільського господарства, письменник і спортсмен (він навіть брав участь в Олімпійських іграх 1920 року, захищаючи честь своєї країни у веслуванні), виявився тією самою людиною, за якою одностайно закріпили авторство термінів «органічне сільське господарство» й «органічні продукти». У своїй книзі «Погляд на землю», виданій 1940 року, він розглядає ферму як єдиний організм і зупиняється практично на всіх аспектах такого способу фермерської діяльності.

У згаданій книзі барон Нортборн пропонував британським фермерам екологічно чистий і цілісний підхід до ведення сільського господарства та протиставляв його тому, що він називав «хімічним сільським господарством», яке спиралося на так звану імпортовану родючість і «ніяк не могло бути самодостатнім органічним цілим».

Спочатку вчені-ґрунтознавці також описували відмінності у складах ґрунтів, застосовуючи термін «органічний», оскільки для удобрення таких ґрунтів використовували екскременти тварин, що містять вуглецеві сполуки, а не суперфосфати чи атмосферний азот, «зв’язуваний» шляхом синтезу аміаку в процесі Габера. Це відмінне від наукового використання терміна «органічний» і, особливо, терміна «неорганічний» у хімії, що стосується класу молекул, які вважають їстівними та які охоплюють сполуки вуглецю, а також більшість пестицидів і токсинів, часто беруть на озброєння неграмотні журналісти, помилково застосовуючи їх у харчовій тематиці для характеристики хімічного складу їжі.

Сама ж ідея про те, що органічні продукти могли б бути кориснішими та кращими для навколишнього середовища, зародилася на самому початку згаданого вище фермерського руху як результат двох публікацій: книги «Живий ґрунт», написаної 1943 року леді Ів Бальфур (псевдонім Аліси Дебенгам), у якій уперше крок за кроком здійснили спробу порівняти дві ферми з веденням органічного й хімічного сільського господарства, а також книги сера Альберта Говарда під назвою «Фермерство й садівництво — для здоров’я чи хвороб?» (видання 1945 року).

Комерційна ера органічного садівництва й городництва досягла сучасного рівня популярності в західному світі в п’ятдесятих-шістдесятих роках XX століття, однак лише в сімдесятих роках сформувався повноцінний ринок органічних продуктів. Ми, українці, сьогодні перебуваємо на самому початку цього шляху.

Спочатку люди, які цікавилися органічним харчуванням, шукали продукти, вироблені без застосування хімічних препаратів чи несхвалених пестицидів, купували їх переважно безпосередньо у фермерів у свіжому або мінімально обробленому вигляді. Тому початкове уявлення про те, які продукти можна вважати органічними, а які ні, складалося на персональному рівні — шляхом особистих опитувань фермерів, огляду умов, у яких виробляли такі продукти, а також безпосереднього вивчення процесу їх вирощування чи виробництва. Дрібні фермерські господарства вирощували овочі й домашню худобу з використанням старих методів органічного сільського господарства, а окремі споживачі контролювали цей процес.

Невеликі спеціалізовані магазини з продажу здорової їжі й кооперативи відіграли важливу роль, популяризуючи органічні продукти серед ширшої аудиторії споживачів. Через значне зростання попиту на органічне харчування великі супермаркети дуже швидко стали посередниками між органічними фермерськими господарствами та споживачами такої продукції.

Сьогодні практично в кожному великому фермерському господарстві є підрозділ, який виробляє органічні продукти. Органічні продукти не так просто візуально відрізнити від інших, тому їх постачають спеціальними етикетками «сертифікована органіка». Вони відрізняються одна від одної залежно від країни, де вироблено продукт.

(далі буде)