Паста мальфаті з рикотою та шпинатом у томатному соусі

Туристи, що відвідали долину Напа, що розкинулася в самому серці американського виноробства – у центральній частині Каліфорнії, будуть дуже здивовані тим, наскільки вся ця мальовнича місцевість з її європейськими буколічними краєвидами та старовинною архітектурою не схожа на решту США. Бо все тут настільки пронизане італійським духом, що часом зупиняєшся в якомусь місці, що особливо сподобалося, і починаєш з подивом озиратися на всі боки: так, повноті, а чи в Америці я… чи через якісь чудові обставини раптом опинився в Тоскані?!  Що ж, у певному сенсі (так вважають навіть деякі італійські історики) долина Напа – це і є своєрідний «привіт» Каліфорнії, який передано ще в дев’ятнадцятому столітті італійській Тоскані.

Немає нічого дивного в тому, що в такій далекій від Тоскани Каліфорнії народилося місце, де так багато всього італійського, або навіть, точніше, тосканського. По-перше, коли в середині дев’ятнадцятого століття в Напу прибули перші італійські поселенці, вони з величезним подивом виявили неймовірну подібність цих місць з їх нещодавно залишеною батьківщиною. По-друге, людина, яка стала активно фінансувати італо-швейцарську сільськогосподарську комуну тут (це сталося задовго до того, як до виноградників долини Напа масово потяглися сім’ї італійських іммігрантів), був італієць. Його звали Андреа Сбаборо, і свого часу він заснував у США Італо-американський банк. Ось, власне, чому найвідоміші винні бренди в Напі все ще мають такі імена, як Мондаві, Мартіні, Нікеліні, Саттуї та Коппола.

Немає також нічого дивного і в тому, що місцева кухня включає безліч італійських страв, а перелік відомих фешенебельних італійських ресторанів тут, а також популярних тратторій настільки великий, що цим не може похвалитися жоден інший регіон у США. Хіба що Нью-Йорк?

Деякі страви, які багато кулінарних істориків вважають споконвічно італійськими, були придумані саме в цих краях. Така, наприклад, історія мальфатті.

Десь у шістдесяті роки двадцятого століття кухарка з міста Напа на ім’я Тереза ​​Тамбуреллі мала за домовленістю з мерією годувати футбольну команду, яка прибула сюди. Однією зі страв, яку Тереза ​​запланувала для футболістів, були равіолі зі шпинатом та сиром. Але, за збігом обставин, для приготування тіста їй не вистачило борошна. Тому замість равіолі вона вручну зліпила щось на кшталт невеликих галушок у формі пальчиків, кульок або маленьких сосисок, змішавши їх із начинкою, і подала разом зі своїм фірмовим м’ясним соусом. Тамбуреллі назвала цю страву «malfatti», що в перекладі з італійської буквально означає «зроблений помилково».

Незабаром страва, приготовлена ​​Терезою Тамбуреллі «по помилці», стала хітом серед міських жителів, і в Напі не було жодної господині, яка б не готувала мальфатті хоча б один раз на тиждень. Сьогодні мальфатті також широко поширене у місцевій кухні, як, скажімо, страви зі спагетті або равіолі.

Звісно, ​​довести, що мальфатті народилися саме у Каліфорнійському місті Напа дуже складно. В італійському регіоні Ломбардія схожим чином готують «зелені ньоккі», а в одній із перлин тосканської кухні Сієні – дуже популярні місцеві «нюді», маленькі кульки з рікотти, до яких іноді додають шпинат. Однак, напівські мальфатті ви не зустрінете ні в Італії, ні в якійсь іншій частині США. Спробувати цю страву спеціально приїжджають сюди туристи з інших штатів. Дуже схожі на ньоккі, мальфатті готуються із суміші рікотти, борошна та бланшованого шпинату. Вам, безперечно, сподобається і їхня ніжна текстура і незвичайний смак. Одним словом, ось вам рецепт мальфатті по-напівськи…))

(на чотирьох)

Для мальфатті:

• 300 г рикотти або незернистого і некислого сиру (помістити на ніч у друшляк з марлею і дати стекти)
• 500 грам очищеного від грубих частин і промитого листя шпинату (попередньо бланшувати, потім добре віджати в рушник і подрібнити)
• 1 велике куряче яйце
• 70 грам звичайного борошна
• 70 грам борошна семоліну
• 70 грам дрібно натертого пармезану
• 1 щіпка меленого мускатного горіха
• Морська сіль

Для томатного соусу:

• 400 грам томатного пюре зі шматочками помідорів (без консервантів та спецій)
• 1 невелика головка червоної цибулі (почистити і добре подрібнити)
• 2 зубки почищеного та добре пригніченого ножем часнику
• Пів столової ложки свіжих листків чебрецю
• 2 столові ложки оливкової олії
• Пів чайної ложки солі

ПРИГОТУВАННЯ:

1. У невеликому сотейнику на середньо сильному вогні обсмажуємо в оливковій олії часник протягом хвилини, а потім ще 3-4 хвилини смажимо там же цибулю, поки не стане прозорою. Додаємо томатне пюре та чебрець, готуємо, помішуючи, ще 8-10 хвилин, поки соус не почне густіти. Солимо на смак, вимикаємо вогонь.
2. Для приготування мальфатті змішуємо всі інгредієнти у чашці для блендера та коротко перебиваємо до неоднорідної маси. Солимо за смаком.
3. Розкачайте довгі ковбаски товщиною до одного сантиметра і наріжте їх шматочками по три сантиметри.
4. Варимо мальфатті в киплячій трохи підсоленій воді, поки всі не піднімуться на поверхню (це і є ознака їхньої готовності).
5. Подаємо мальфатті на плоских тарілках сервіровок з томатним соусом.