Піца з відвареною пашиною, зеленою квасолею та моцарелою, або «піца романа»

Римська піца (в італійському варіанті — pizza romana) — різновид піци, яку тривалий час традиційно готували в Римі, де вона й народилася. Однак нині така піца широко поширилася по всьому Апеннінському півострову й особливо популярна в центральній його частині.

На відміну від неаполітанської піци, яку відповідно до вимог, установлених для захищених законом традиційних страв Європейського Союзу, а також ЮНЕСКО, визнано «нематеріальною культурною спадщиною», піца романа досі не має аналогічного правового статусу в європейській спільноті. Тому в більшості кулінарних довідників вона лише номінально позначена як піца в римському стилі. Офіційно узгодженого визначення в неї, на жаль, немає.

Водночас відомі два цілком різні стилі піци, яку в Італії заведено називати римською:

Pizza al taglio (італійською вимовляється як «піца аль тальйо» й буквально означає «піца шматочками»), під якою мають на увазі піцу з досить товстою, як у фокачі, основою, нарізану шматочками квадратної або прямокутної форми. Таку піцу зазвичай продають навинос.

Pizza tonda (італійською це звучить як «піца тонда» й перекладається просто — «кругла піца»), що являє собою цілу піцу круглої або овальної форми з надзвичайно тонкою основою. Піцу тонда нині можна зустріти в більшості італійських закладів громадського харчування із залами для відвідувачів — ресторанах, піцеріях, остеріях тощо. І справді, приготування піци в такому вигляді сьогодні є найпоширенішим способом подавання цього символу італійської кулінарної культури в більшості регіонів країни. Іноді піцу романа називають pizza bassa (низька піца), щоб відрізнити її від pizza alta (високої піци), тобто приготованої по-неаполітанськи. Одна з ключових відмінностей римської піци від неаполітанської — різниця в інгредієнтах тіста. У коржі для першої обов’язково є оливкова олія, яка сприяє утворенню апетитної хрусткої скоринки, описуваної італійським словом scrocchiarella («скрокк’ярелла») на діалекті романеско, що є відповідником нашого «хрускіт, хрустіти».

Ще раз уточню: назва «піца романа», вочевидь, не є загальновживаною для всіх італійців, і в деяких частинах Італії її все ж згадують як піцу басса.

Тепер щодо нашого рецепта римської піци…

Що ж, якщо ви шукаєте смачну й легку піцу, то цей варіант саме для вас!

Використання качалки для розкочування коржа в такій піці замість традиційного розтягування тіста руками дає змогу максимально видалити повітряні кишені й забезпечує під час випікання рівномірно тонку та хрустку скоринку, яка за текстурою чимось нагадує крекер.

(розраховано на дві великі овальні піци)

Інгредієнти:

• Тісто для піци
• 300 г відвареної до стану аль денте зеленої квасолі
• 300 г відвареної пашини (нарізати тонкими скибочками)
• 2 великі кульки моцарели загальною вагою 250 г (нарізати скибочками завтовшки 3–4 мм)
• 8 невеликих маринованих пеперончіні (розрізати навпіл уздовж)
• 1 чайна ложка сушеного базиліку
• 1 чайна ложка сушеної петрушки
• Оливкова олія
• Морська сіль середнього помелу

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 300 градусів Цельсія.
2. На робочій поверхні, злегка присипаній борошном, розкочуємо обидва шматки тіста в овали завтовшки не більше 2 мм. Переносимо на дека, застелені пергаментним папером.
3. Щедро скроплюємо тісто оливковою олією, після чого посипаємо петрушкою та базиліком. Зверху на обидві заготовки з тіста викладаємо по половині зеленої квасолі, пашини, пеперончіні та моцарели. Солимо до смаку.
4. Ставимо дека в духовку й випікаємо піцу протягом 5–6 хвилин.
5. Після приготування негайно подаємо до столу.