Свинячий антрекот у глазурі з бурбона

У передмові до популярного в південних штатах Америки рецепта глазурі з бурбона, яка, безумовно, є найважливішим елементом ритуалу приготування м’яса на грилі в багатьох місцевих ресторанах і барбекюшних — по-нашому шашличних, — я вже почав розповідь про зародження американського віскі. Із задоволенням продовжу цю захопливу історію, але тепер спробуємо предметно поговорити про найяскравішого представника цього класу міцних напоїв — бурбон.

Бурбон роблять переважно з кукурудзи. Віскі цього типу почали виробляти в Кентуккі ще наприкінці XVIII століття, а письмові згадки назви Bourbon Whiskey відомі щонайменше від 1820-х років. Точне походження назви залишається предметом суперечок: її пов’язують зі Старим Бурбоном у Кентуккі або з Бурбон-стріт у Новому Орлеані; обидві географічні назви походять від французької королівської династії Бурбонів.

У згаданому XVIII столітті в Америці гнали самогон багато мігрантів із різних частин Європи — англійці, німці, французи, — які величезними хвилями прибували сюди в пошуках кращого життя, а іноді й просто свободи. Але особливо славилися майстрами цієї справи ірландці, шотландці та валлійці. Усі вони міцно осідали на нових землях і займалися землеробством, нерідко використовуючи надлишки врожаю для виробництва віскі — як для власних потреб, так і на продаж. Для найбідніших із них, нездатних пробитися на американський ринок зерна, віскі було чи не єдиною можливістю заробити на життя.

Походження бурбона задокументовано вкрай погано, і з цього приводу існує чимало суперечливих легенд. Утім, деякі з них заслуговують на більшу довіру, ніж інші.

Наприклад, славу винахідника бурбона часто приписують Елайджі Крейгу, члену євангелічної протестантської церкви й виробнику спирту, якому також приписують багато інших починань у штаті Кентуккі: елеватор і млин, паперову фабрику, канатну дорогу.

За легендою, Елайджа був першим, хто здогадався витримувати спирт у бочках з обпаленого дуба — саме це нововведення надавало продукту характерного для бурбона червонуватого кольору й карамельного присмаку.

За іншою версією, поширеною в окрузі Бурбон, першим виробником цього віскі був Джейкоб Спірс. Його ж нібито вважають першим, хто назвав свій продукт «віскі Бурбон». Хоча історія про створення бурбона й про Крейга стала серед американців уже апокрифічною, Джейкоб Спірс міцно утримує позиції всередині округу, але мало кому відомий за його межами.

Крім того, заради справедливості слід зазначити, що насправді технологія витримування алкоголю в обпалених дубових бочках для надання йому відповідного аромату була відома європейцям ще до відкриття Нового Світу, і найімовірніше, не існувало якогось одного творця того, що пізніше назвали бурбоном.

Відомий луїзіанський історик і член Зали слави кентуккійського бурбона Майкл Віч нещодавно висунув теорію, згідно з якою легендарне віскі дістало своє ім’я на честь Бурбон-стріт, однієї з найстаріших вулиць Нового Орлеана. Головний розпорядник з організації французької колонії Жан-Батист Ле Муан де Б’єнвіль, який на початку XVIII століття заснував Новий Орлеан, називав його вулиці на честь королівських династій Франції. Так з’явилася вулиця Бурбонів, а пізніше, на думку Майкла, завдяки тому, що в новоорлеанському порту відвантажували дуже багато кентуккійського віскі, яке було дешевшою альтернативою коньяку й тому у французькій громаді продавалося буквально на ура, віскі заслужило й свою знамениту назву.

1964 року Конгрес США визнав віскі бурбон «самобутнім продуктом Сполучених Штатів». Бурбон має бути вироблений у США зі збродженого зернового сусла, що містить не менше 51 % кукурудзи. Дистилят отримують за міцності не вище 80 % об., заливають у нові обпалені дубові бочки за міцності не вище 62,5 % об., а розливають за міцності не нижче 40 % об. Додавання барвників і ароматизаторів до bourbon whisky не допускається.

Після такого розлогого й, сподіваюся, цікавого вступу ви просто зобов’язані приготувати наш свинячий антрекот у глазурі з бурбона! Його солодкувато-гострий, димний аромат не залишить байдужим нікого з вас. Це я гарантую.

(розраховано на 4 порції)

Інгредієнти:

• 4 свинячі антрекоти по 250–300 г кожен
• Півтори склянки глазурі з бурбона
• Сіль грубого помелу
• Чорний перець грубого помелу

Приготування*:

1. Солимо й перчимо антрекоти. Даємо полежати близько пів години за кімнатної температури або кілька годин у холодильнику.
2. У цей самий час готуємо до роботи мангал або гриль.
3. Готуємо свинячі антрекоти на решітці над тліючим вугіллям до потрібного ступеня просмаження, час від часу змащуючи їх глазур’ю за допомогою пензлика й перевертаючи. Пам’ятайте, що глазур, яка містить багато цукру, боїться високої температури й може пригоріти.
4. Готові антрекоти негайно подаємо до столу.

*Примітка:

Ці антрекоти будуть однаково добрими як приготованими на грилі, так і на сковороді-гриль.