Ситна пікантна піца з картоплею, шпеком, сиром «Філадельфія», зеленню та копченою паприкою

Історія піци бере свій початок із дуже давніх часів. Ще в шостому столітті до нашої ери перські воїни, які служили під командуванням Дарія Великого, пекли коржі із сиром і фініками на своїх бойових щитах.

У Давній Греції містяни готували плаский хліб під назвою «плакус», який приправляли такими інгредієнтами, як трави, цибуля, сир і часник. Іншою назвою цього типу хліба була «плацента» (термін, який використовували для випічки з борошна, сиру, олії та меду). Плаценту згадує Афіней Навкратійський, граматик другого століття, який пише, що її покривали фруктовим пюре («кулі») і використовували в храмах як жертвоприношення. До речі, у Молдові, Румунії та в південній частині України досі випікають великі пироги з начинкою з гарбуза, які називаються «плацинди».

Один із видів римського хліба, вкритого численними начинками (наприклад, трав’яною сирною пастою «моретум» і фруктами), називався «адореа» або «лібум адореум». Тісто для нього готували з пшеничного борошна, меду та сиру. Зображення подібної давньоримської їжі було виявлено під час археологічних розкопок у Помпеях.

Приклади інших коржів, що збереглися до наших днів із часів давнього Середземномор’я, включають фокачу, поява якої сягає часів давніх етрусків, і п’ядіну в регіоні Романья, що входить до складу Емілії-Романьї в Італії; манакиш, поширений у левантійській кухні; коку в Каталонії, Валенсії та на Балеарських островах, яка має солодкі й солоні різновиди; грецьку піту та лепіню на Балканах.

Наприкінці Середньовіччя й на початку Нового часу коржі, пироги або випічка з начинками були поширені в усьому Середземноморському регіоні. У Неаполі шістнадцятого століття деякі галети почали називати «піцами». Таку страву вважали їжею для бідних і відносили до вуличної їжі ще впродовж тривалого часу. Лише після того, як іспанці завезли на європейський континент помідори з Нового Світу й вивели шляхом селекції їхні місцеві сорти, були спечені перші піци в їхньому сучасному розумінні. Кажуть, що помідор потрапив до Неаполітанського й Сицилійського королівства, коли воно входило до складу Іспанської імперії, або через Педро Альвареса де Толедо в XVI столітті, або через віцекороля Мануеля де Амата, який, можливо, подарував насіння цього овочу неаполітанцям 1770 року від імені віцекоролівства Перу. У певний момент помідори почали вживати тут із коржами, хоча тоді ця страва ще не фігурувала в письмових джерелах того періоду як піца.

Тепер черговий, уже й не пригадаю який за рахунком, рецепт піци в нашому блозі — ситна пікантна піца з картоплею, шпеком, сиром «Філадельфія», зеленою цибулею та копченою паприкою.

(розраховано на дві піци діаметром 30–32 см або дві-чотири порції)

Інгредієнти:

• 2 куплені в магазині сирі заготовки з тіста для піци (діаметр — 30–32 см)*
• 2 упаковки (або 250 г) сиру «Філадельфія»
• 2 головки часнику (зрізати верхівку так, щоб відкрилася часникова м’якоть)
• 1 невеликий пучок зеленої цибулі (нарізати маленькими шматочками лише зелені частини)
• 1 середній пучок кропу (розібрати на листочки)
• 1 чайна ложка копченої паприки
• 5–6 середніх бульб картоплі
• 120 г тонко нарізаних скибочок шпеку
• По половині чайної ложки сушених петрушки, орегано та пажитнику
• Тертий пармезан (для подавання)
• Оливкова олія
• Сіль, перець (за смаком)

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 180 градусів Цельсія. Загортаємо обидві головки часнику у фольгу й запікаємо близько 40–45 хвилин, поки часник не стане зовсім м’яким. Даємо трохи охолонути.
2. У невелику миску викладаємо сир, зелену цибулю, кріп і паприку. Вичавлюємо туди ж м’якоть часнику. Солимо й перчимо за смаком, після чого все ретельно перемішуємо. Відставляємо вбік.
3. Тим часом відварюємо картоплю в лушпинні. Готові бульби очищаємо й нарізаємо кружальцями завтовшки 3–4 мм.
4. У великій сковороді на середньо-слабкому вогні коротко обсмажуємо скибочки шпеку з обох боків, щоб вони злегка підрум’янилися й устигли випустити столову ложку жиру. Перекладаємо шпек на тарілку, а в сковороду додаємо трохи оливкової олії та всі сухі спеції. Готуємо ще хвилину й вимикаємо вогонь.
5. На дека, застелені силіконовими килимками, кладемо обидва круги сирого тіста й змащуємо їх оливковою олією. Зверху наносимо на тісто тонкий рівний шар сирної суміші. Потім викладаємо з невеликим нахлестом кружальця картоплі й рясно змащуємо їх ароматизованою сумішшю оливкової олії та жиру. Зверху розкладаємо скибочки шпеку на значній відстані одна від одної.
6. Підвищуємо температуру в духовці до 230 градусів. Відправляємо туди піци й запікаємо 15 хвилин.
7. Посипаємо готові піци пармезаном і відразу подаємо до столу.

*Примітка:

Ви можете приготувати тісто для піци самостійно за нашим рецептом.