Жінка, якій відома брудна істина про «чисте харчування». Закінчення

У той час як чисте харчування давно вже перетворилося на соціальний феномен, загальноприйнятого й зрозумілого визначення йому в засобах масової інформації досі немає. Водночас сьогодні можна окреслити такі принципи, яких дотримується цей модний напрям дієти:

а) максимально уникати продуктів, що зазнали оброблення;

б) уживати багато овочів (бажано органічних), насіння й цільнозернових страв — з ячменю, перловки, кіноа;

в) звести до мінімуму споживання вуглеводів, повсюдно замінюючи їх протеїном і «корисними жирами» (приклад — кокосова олія);

г) дотримуватися в харчуванні принципу «частіше, але менше»;

д) за можливості готувати вдома з якісних інгредієнтів.

«Що лякає мене найбільше, — зізнається Айзекс, — так це те, що дедалі більше людей залучається до екстремального способу життя й харчування, подібного до мого. Коли в якийсь момент, відчувши недобре, я звернулася до лікаря й почула діагноз «орторексія», то негайно занурилася в інтернет, щоб дізнатися про це все можливе…»

Приблизно те саме зробив і я. Ось що мені вдалося виявити.

Цей термін увів до наукового лексикону 1997 року доктор Стівен Бретмен. «Орторексія», а точніше «нервова орторексія» (лат. — Orthorexia nervosa), — психічне захворювання, що призводить до маніакального прагнення вести «здоровий спосіб життя». На сьогодні немає чітко описаних діагностичних критеріїв цього розладу харчової поведінки. Водночас дослідження, проведені італійськими дієтологами, підтверджують існування такого специфічного діагнозу й реального явища в суспільстві, яке до нього призводить. Для людей, які захворіли на орторексію, «чисте харчування» або «здорове харчування» стає настільки значущим у житті, що для всіх інших інтересів чи захоплень просто не залишається місця. Харчування такої людини визначається лише одним критерієм — «корисність продукту». Усе інше — наприклад, смакові уподобання — просто не береться до уваги. Будь-які ж відступи від самостійно встановлених правил і заборон можуть призвести до тривожних станів і сильного почуття провини.

Отже, у який момент «здорове харчування» може призвести до «розладу харчування»? І як ми можемо контролювати природний потяг до здорового способу життя, щоб він не переріс у нав’язливу ідею?

Для початку потрібно навчитися не забувати одну просту істину: хоча немає нічого ганебного в тому, щоб у харчуванні віддавати перевагу свіжим місцевим продуктам або бути вегетаріанцем, а можливо, навіть і веганом, у жодному разі не можна фіксувати свою свідомість на якихось певних продуктах; не можна також перетворювати заняття спортом на пекло, вводячи в них якісь екстремальні навантаження лише тому, що хтось в Інстаграмі так вам порадив.

Крім того, не забувайте, що підхід до харчування будь-якої людини має бути індивідуальним. Адже кожен індивід має певну м’язову масу, свій хімічний патерн поведінки організму… Тому універсальної дієти не існує, і в кожному окремому випадку її має розробляти дієтолог-професіонал ексклюзивно — з урахуванням результатів аналізів, докладної співбесіди тощо. Якщо ж ви не приймаєте такого підходу з якихось міркувань особистого характеру або він здається вам надто складним і водночас захоплюєтеся якоюсь черговою, народженою в надрах інтернету надуманою «доктриною» чистого харчування, ризик того, що вас може спіткати та сама доля, що й Даніеллу Айзекс (зрештою, їй коштувало великих зусиль позбутися своїх нав’язливих станів), різко зростає.