Суп-лазанья

Зізнаюся, я скупий на компліменти своїм колегам по цеху, тобто кулінарним блогерам. І так склалося аж ніяк не тому, що я надто зарозумілий чи чванливий, і зовсім не через якусь свою перевагу: мої знання та досвід у цій галузі доволі скромні. Поки що. Однак сьогодні я натрапив на кулінарну ідею, яка змусила мене буквально аплодувати її авторові. На жаль, анонімному, адже почерпнув я цю ідею серед тих сміттєвих розвалів, якими сповнені гігантські й абсолютно «безбарвні» кулінарні сайти на кшталт «Yummy» або «Їмо вдома» імені примари пані Висоцької. Як правило, вони орієнтовані на кількість і частоту публікацій, а якість контенту й тим паче його персоналізація мало їх турбують. Але я не про це.

Отже, щодо ідеї. Щойно я побачив цей дещо незграбний і відверто сирий рецепт, одразу зрозумів: переді мною самородок незвичайної краси, який навіть у такому вигляді легко може скласти конкуренцію будь-якій найвідомішій італійській страві з пасти! До сказаного доречно додати трохи перефразовану цитату з Євангелія від Матвія: «Воістину, немає пророка у своїй вітчизні», адже згаданий мною анонімний автор рецепта — утім, радше ідеї — був, схоже, американцем: у складі його рецепта був томатний соус «Prego», який виробляє легендарна американська компанія Campbell Soup Company. Можливо, у жилах мого аноніма й тече італійська кров, але достеменно мені це невідомо, тому брехати не буду… Хай там як, хто б він не був насправді, придумати суп-лазанью — це, погодьтеся, просто геніально!

Перебуваючи під сильним враженням від свого несподіваного відкриття, я відразу гарячково взявся до справи. Знадобилося зовсім небагато часу, щоб трохи очистити рецепт від очевидних зайвих речей, водночас зробити його зручним для приготування й максимально наблизити до італійських кулінарних стандартів. Утім, соус «Prego» я залишив, адже нічого, що суперечило б моїм намірам, у ньому не побачив. Навпаки, він дуже органічно вписався в оновлену мною концепцію цієї незвичайної страви.

Готувати такий суп-лазанью не складніше, ніж саму лазанью, а подекуди, можливо, й простіше. Різниця лише в тому, що в першому випадку додається низка інгредієнтів, яких у другому зазвичай немає, та дещо змінюється спосіб приготування. Наприклад, томатний соус готується окремо від м’ясного рагу, що нетипово для пасти. Крім того, у лазаньї з’являється чимала кількість «бродо ді полло», тобто курячого бульйону — який же суп без рідини! — а також дуже багато різного сиру, зокрема моцарели, рикоти й пармезану. І насамкінець: для супу з лазаньєю духовка зовсім не обов’язкова — його можна просто зварити на плиті, що істотно спрощує весь процес.

(розраховано на чотири-шість порцій)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 400 г м’якоті телятини (дрібно посікти)
• 100 грам панчетти або копченої черевини (нарізати маленькими шматочками)
• 1 середня морква (почистити та нарізати маленькими кубиками)
• 1 стебло селери (нарізати маленькими)
• 1 головка жовтої цибулі вагою близько 200 грам (почистити і грубо порубати)
• 2 великі зубки часнику (очистити від шкірки і добре придушити ножем)
• 200 г моцарелли (натерти на великій тертці)
• 200 грам рікотти
• 50 грам дрібнонатертого пармезану
• 1 літр курячого бульйону
• 120 мл жирних вершків
• 120 мл білого сухого вина
• 700 мл домашнього томатного соусу для пасти «Прего» (можна замінити магазинним, якщо знайдете)
• 500 грам домашнього тіста для лазаньї (можна замінити сухими листами лазаньї; в цьому випадку орієнтуйтеся не на вагу, а на площу свіжого тіста та кількість шарів)
• Оливкова олія
• Сіль
• Перець

ПРИГОТУВАННЯ:

1. До початку приготування супу робимо соус та тісто за нашими рецептами. Посилання ви бачите вище.
2. У великому сотейнику з товстим дном і високими бортами на середньо-слабкому вогні обсмажуємо шматочки підчеревини. Коли вона витопить більшу частину жиру й почне підрум’янюватися, збільшуємо вогонь до середнього та додаємо софрито — моркву, цибулю й селеру. Готуємо, помішуючи, 2–3 хвилини, потім додаємо часник, а через 30–40 секунд — м’ясо. Смажимо м’ясо 3–4 хвилини, не забуваючи помішувати, щоб не підгоріло, і вливаємо вино. Коли воно повністю випарується, додаємо вершки, солимо й перчимо до смаку, перемішуємо та готуємо ще кілька хвилин. Перекладаємо все в миску.
3. Ділимо готове тісто на дві рівні частини й на присипаній борошном робочій поверхні розкочуємо два тонкі пласти. Вирізаємо чотири однакові квадрати зі стороною близько 22–23 см. Тепер, коли всі компоненти супу-лазаньї готові, можемо його збирати.
4. Вливаємо в сотейник чверть томатного соусу й кладемо перший лист тіста. На нього викладаємо третину рагу з телятини, чверть сиру та ще один лист тіста. Повторюємо операцію ще двічі. На останній лист тіста викладаємо решту соусу й сиру. Потім у вільний простір між зібраною лазаньєю та стінками сотейника обережно вливаємо гарячий курячий бульйон — він має покривати лазанью із запасом близько 1,5 см. Ставимо сотейник на середній вогонь і доводимо бульйон до кипіння. Зменшуємо вогонь до середньо-слабкого й готуємо 8–10 хвилин, доки паста не дійде до стану аль денте.*
5. Подаємо до столу у гарячому вигляді.

*Примітка:

Під час приготування супу-лазаньї паста активно вбиратиме рідину. Тому під рукою має бути додатковий гарячий бульйон, який, можливо, доведеться доливати в суп.