Зелений суп із помідорів, солодкого перцю, селери та сочевиці

Багато хто з вас, прочитавши назву цієї першої страви, напевно, відчує незначний когнітивний дисонанс: гаразд іще солодкий перець (він же буває й зеленого кольору), але червоні помідори в супі, названому зеленим, — хіба це коректно?! Що ж, друзі мої, цілком коректно, якщо помідори для цього супу теж зелені. Тут, щоб було зрозуміліше, я маю зробити невеликий відступ. Для сучасного середньостатистичного українця зелені помідори залишаються овочем, який належить винятково до розряду неїстівних, якщо не брати до уваги, звісно, такий вузький напрям у готуванні, як соління. Вони ж практично не використовуються в кухні інших слов’янських народів. А у зв’язку із цим незаперечним фактом мені доводиться констатувати, що зелені помідори дуже недооцінені в наших кулінарних традиціях і практично відсутні як інгредієнт у рецептах більшості кулінарних книжок, зокрема перекладних. Водночас вони посідають помітне місце в раціоні деяких народів Південної та частково Центральної Європи, а також у гастрономічних уподобаннях жителів Північної Америки. Люблять готувати зелені помідори й у Південній Азії, зокрема в Індії.

Якщо ви цього не знали, існує два види зелених помідорів: червоні, але недостиглі помідори та помідори, які залишаються зеленими вже після повного достигання. Обидва види успішно використовують у готуванні залежно від їхнього прямого призначення. Чим вони відрізняються? Стиглі зелені помідори нерідко мають поздовжні смуги або інші незначні відхилення в кольорі; у стиглому вигляді на дотик вони зазвичай м’якші й ніжніші, ніж звичайні недостиглі червоні помідори, останні ж мають блідо-зелений відтінок і відчутно щільніші за своїх візаві; перші солодші, іноді пряні (залежить від сорту), тоді як смак других майже завжди різкий і кислий з обов’язковою легкою гірчинкою.

І ті, й інші помідори — багате джерело вітамінів A і C, а також калію. Крім того, у них містяться залізо, кальцій, харчові волокна, магній та інші корисні мінерали. Утім, недостиглі (тобто звичайні червоні) помідори в цьому дещо поступаються стиглим зеленим.

Зелені помідори використовують у безлічі страв. Так само, як і червоні, їх додають до різноманітних літніх салатів зі свіжих овочів. Улюблена американська страва із цього овоча — смажені кружальця зелених помідорів у клярі; також американці охоче приправляють ними свої хот-доги й бургери. Із зелених помідорів виходять чудові соуси й дипи (чатні, сальса верде й навіть кетчупи). Завдяки їхньому кислому аромату в латиноамериканській кухні зеленими помідорами нерідко замінюють томатільйо, а мексиканці із задоволенням кладуть їх у начинку для тортильяс нарівні з червоними. У Південній Індії готують расам — гострий суп на основі тамаринду, перцю, кумину, чилі та регіональних спецій; у деяких варіантах також використовують помідори. Французи іноді кладуть їх у свій помідорний тарт татен, який традиційно готують із червоних помідорів. Ну і, звичайно, у кухні більшості країн світу можна зустріти зелені помідори як інгредієнт солінь і маринадів.

На додачу до сказаного ми з вами приготуємо чудовий суп із зелених помідорів, у якому також будуть зелені солодкі перці та селера. Саме тому, власне, я й назвав цей суп «зеленим». У ньому є деякі елементи, підглянуті в американській кухні, а загалом це звичайний, але досить густий осінній суп. І хоча епітетом «чудовий» я іноді зловживаю (я знаю про це 😀), у цьому разі він цілком доречний.

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 6 зелених помідорів загальною вагою близько 500 грамів — бажано сорту сливка (нарізати кружальцями)
• 3 невеликі солодкі зелені перці (видалити хвостики, насіннєві камери та внутрішні білі перегородки, нарізати кожен на 6 поздовжніх смужок)
• 2 великі стебла селери (нарізати шматочками завдовжки 2 см)
• 1 жовта цибулина вагою близько 150 грамів (почистити й дрібно посікти)
• 2 великі зубчики часнику (очистити від шкірки й ретельно розчавити ножем)
• Третина чайної ложки подрібненого перцю чилі
• 1 середній пучок петрушки вагою близько 50 грамів (видалити грубі стебла й розібрати на невеликі гілочки з листочками)
• 1 чайна ложка з гіркою сушеного орегано
• Пів чайної ложки насіння коріандру (обсмажити на сухій сковороді до появи аромату й розтерти в ступці)
• Пів чайної ложки копченої паприки
• 1,5 л курячого бульйону
• Пів склянки пшеничного борошна
• 2/3 склянки зеленої сочевиці (замочити на дві години в холодній воді, ретельно промити й відварити до стану аль денте)
• 40 грамів дрібно натертого пармезану (для подавання)
• Рослинна олія (для смаження)
• Морська сіль

Приготування:

1. Висипаємо борошно на широку пласку тарілку. У великій сковороді на середньому вогні нагріваємо 100 мл олії й, обкачуючи помідори в борошні, обсмажуємо їх в олії по кілька хвилин з кожного боку. Перекладаємо на блюдо, застелене паперовими рушниками.
2. У великому сотейнику з товстим дном нагріваємо 50 мл олії, потім на середньому вогні смажимо цибулю, гострий перець і часник упродовж 3–4 хвилин, час від часу помішуючи, доки перша не стане прозорою. Всипаємо селеру й солодкий перець, продовжуємо готувати, помішуючи, ще 6–7 хвилин. Відразу після цього перекладаємо в сотейник помідори, відварену сочевицю та вливаємо гарячий бульйон. Приправляємо коріандром і орегано. Солимо до смаку. Доводимо до кипіння, після чого зменшуємо вогонь до слабкого. Готуємо суп під прочиненою кришкою впродовж 10 хвилин. Вимикаємо вогонь, додаємо в суп гілочки петрушки й паприку, накриваємо кришкою. Даємо настоятися 10 хвилин.
3. Готовий суп розливаємо по порційних тарілках і посипаємо пармезаном.