Найніжніші котлетки з підчеревиною, чорносливом і волоськими горіхами в українському стилі

Для мене, як, власне, і для будь-кого з вас, наш відданий і постійний читачу, Новий рік, крім усього іншого, — це незмінний і завжди хвилюючий кулінарний ритуал. Він складається з приготування до прийдешньої святкової вечері в колі сім’ї цілого ряду страв, традиція якого в різні періоди сягає то часів раннього християнства, то Різдва, а то й суворих кулінарних настанов дідуся Анастаса Мікояна, що залишили свій незгладимий слід у гастрономічних уподобаннях багатьох народів так званого СРСР… Тут, у моєму рідному місті, де я зараз раннього грудневого ранку бадьоро вистукую на клавіатурі свого ASUS ці рядки, до згаданого ряду обов’язково, принаймні протягом останніх п’ятдесяти-шістдесяти років, входять: холодець, смажена та/або заливна риба, нерідко риба в томатному соусі, фаршировані яйця (вони ж по-західному — девільовані яйця), свинячі биточки по-французьки під смаженою цибулькою, яйцем і тертим плавленим сиром, завиванці із чорносливом і волоськими горіхами, найсмачніша буженина, печінковий паштет, вінегрет, оселедець, приправлений подрібненою цибулею, рослинною олією та оцтом, мариновані або солоні гриби, квашена капуста, тости зі шпротами, пікантний майонезний салат із морквою та часником і, нарешті, олів’є — ну куди ж без нього!

Серед усього цього доволі значного новорічного списку ті з вас, хто не володіє українською мовою, мабуть, звернули увагу на незнайоме слівце «завиванці». Воно походить від українського «завиванці» (від дієслова «завивати»), а сама страва, що мається на увазі під цією назвою, являє собою тонко відбите яловиче або свиняче м’ясо, згорнуте у вигляді трубочок, у які поміщено начинку з дрібно порубаних чорносливу, сала й волоських горіхів. Готують завиванці спочатку на сковороді, де добре підрум’янюють, а потім тушкують у духовці з додаванням смаженої цибулі та бульйону. Від себе з цього приводу можу додати лише одне: правильно зроблені завиванці дадуть значну фору будь-якій із відомих мені м’ясних страв. До речі, в італійців є схожа страва, що називається «інвольтіні» або «брачоле», залежно від регіону, де її готують.

До чого це я? Ви, очевидно, уже й без моїх підказок здогадалися. Так, звичайно ж, до наших сьогоднішніх найніжніших котлеток із підчеревиною, чорносливом і волоськими горіхами в українському стилі! Ідею таких котлеток було закладено ще в самому рецепті завиванців, а мені залишалося лише трохи трансформувати й розвинути її, довівши до завершеного вигляду вже в зовсім іншій іпостасі. Погодьтеся, щось подібне напрошувалося вже давно, а мені просто пощастило реалізувати це першим. Як мені це зрештою вдалося — судити вам. Я лише можу побажати вам якнайприємнішого апетиту!

(розраховано на 3–4 порції або на 6–7 котлет)

Інгредієнти:

• 300 г яловичого фаршу
• 80 г чорносливу (нарізати кубиками зі стороною 3 мм)
• 50 г волоських горіхів (обсмажити, почистити й дрібно порубати)
• 100 г підчеревини (нарізати кубиками зі стороною 5 мм)
• 3 середні зубчики часнику (очистити від шкірки й подрібнити)
• 50 г білого хліба без скоринки (замочити в 100 мл молока)
• 1 середнє яйце
• 30 г смальцю
• Сіль

Приготування:

1. У маленькій сковороді на середньому вогні обсмажуємо підчеревину, доки вона добре не підрум’яниться й не витопить жир. Вимикаємо вогонь і даємо трохи охолонути.
2. У середню миску поміщаємо яловичий фарш, попередньо відтиснутий хліб, яйце й часник. Сюди ж додаємо обсмажену підчеревину із залишками жиру зі сковороди. Вимішуємо руками, як тісто, протягом 2–3 хвилин. Після цього всипаємо в миску чорнослив і волоські горіхи. Солимо до смаку. Обережно перемішуємо.
3. Накриваємо миску плівкою й відправляємо в холодильник на 2 години.
4. Через 2 години дістаємо миску з фаршем із холодильника й формуємо з останнього 6–7 котлет.
5. Нагріваємо у великій сковороді на середньому вогні смалець і обсмажуємо в ньому котлети з обох боків протягом 8–10 хвилин.
6. Відразу ж подаємо до столу.