Помідори, запечені в духовці з начинкою з орзо, зелені та сиру, або «гаряча панцанела»

Панцанелу, один із найпростіших і водночас найгеніальніших витворів кулінарного мистецтва Тоскани (центральний регіон Італії), іноді ще називають «панмолле». У якомусь глибинному, філософсько-естетичному сенсі цей літній салат, що складається лише з трьох інгредієнтів (помідори, ріпчаста цибуля та базилік), можна назвати квінтесенцією «cucina povera» — знаменитої італійської «кухні для бідних», без прямого або опосередкованого впливу якої сьогодні неможливо було б уявити жодну сучасну італійську страву.

Дехто, а я стикався з такою нісенітницею навіть у досить підкованих в історичному плані кулінарних письменників і маститих блогерів, чи то через свою наївність, чи то через самовпевненість вважає, що згадана кухня механічно народилася з того, що найчастіше було під рукою в бідних селян. Категорично не погоджуюся з такою постановкою питання! На моє глибоке переконання, смак, креативність і навіть почуття прекрасного в їжі завжди були присутні й у цьому випадку. Однак правдою є і те, що кількість інструментів для їх вираження була помітно обмеженішою, ніж могли собі дозволити вправні кухарі в будинках італійської знаті та й просто заможні люди. Навпаки, щоб у таких скрутних умовах створити в підсумку незрівнянний суп риболіта, розкішні баклажани меланзане парміджана, вишуканий мінестроне або ту саму панцанелу, потрібно було куди більше таланту, винахідливості, а головне — пристрасної любові до їжі, ніж за будь-яких інших умов!

Панцанела — страва давня, якій уже понад п’ятсот років. Аньйоло ді Козімо, більш відомий як Аньйоло Бронзіно, італійський художник-маньєрист і поет епохи Відродження, який жив у першій половині шістнадцятого століття у Флоренції (столиці Тоскани), у своїх віршах співав дифірамби ріпчастій цибулі, портулаку й огіркам, приправленим оливковою олією та винним оцтом. Такою була панцанела до появи на Апеннінському півострові помідорів.

І хоча рецепт цього салату без помідорів є в нашому блозі, нам із вами більше знайома сучасна панцанела, основним інгредієнтом якої є стиглі та солодкі «pomo d’oro», або «золоті яблука» (так назвали перші помідори, що прибули з Нового Світу, італійці).

Наш рецепт помідорів із начинкою з орзо, зелені та сиру — не зовсім звичайний, оскільки, за великим рахунком (у всякому разі, за своїми інгредієнтами й загальним стилем подавання), так чи інакше перегукується з панцанелою, з тією лише непринциповою відмінністю, що в ролі хліба тут паста, а вся страва готується в духовці. Звідси само собою народилася й друга назва страви — «гаряча панцанела». Дуже сподіваюся, що вона вам сподобається!

(на дві-чотири порції)

Інгредієнти:

4 великі рожеві помідори

1 велика червона цибулина (очистити й подрібнити)

1 великий зубчик часнику (очистити й ретельно розчавити ножем)

1 великий пучок петрушки (листя подрібнити)

1 великий пучок базиліку (листя подрібнити)

150 грамів пасти орзо (відварити до стану аль денте)

50 грамів дрібно натертого пармезану

100 грамів натертого твердого сиру на ваш вибір

Оливкова олія

Грубомелена морська сіль

Гострий чорний перець

Приготування:

Зрізаємо верхівки в помідорів і виймаємо зсередини всю м’якоть, залишаючи стінки завтовшки до 1 см. Солимо й перчимо зсередини.

У невеликій сковороді нагріваємо столову ложку олії й обсмажуємо в ній на середньому вогні часник близько однієї хвилини. Потім там само протягом 3-4 хвилин смажимо цибулю, доки вона не стане майже м’якою. Додаємо пасту орзо та зелень. Готуємо дві хвилини і вимикаємо вогонь. Після того як суміш трохи охолоне, всипаємо до неї пармезан. Приправляємо сіллю й перцем до смаку. Добре перемішуємо.

Нагріваємо духовку до 200 градусів.

Повністю заповнюємо внутрішній простір помідорів сумішшю орзо, цибулі, зелені та пармезану. Насипаємо зверху шапочку із сиру й на деку, попередньо збризнутому олією, відправляємо в духовку.

Запікаємо 20-25 хвилин.

Після готовності дістаємо помідори з духовки й даємо постояти 5-6 хвилин.

Подаємо гарячими.