Лазанья з цвітною капустою та грибами під соусом Субіз

Одного разу, порпаючись у нескінченних літературних покладах кулінарної блогосфери в пошуках цікавих ідей і несподіваних відкриттів, я випадково натрапив на такий коротенький текст-запрошення: «Коли наближається обідній час і у твоєму шлунку починає гуркотіти, як на схилі гори, з якого зірвався камінь і мчить униз, захоплюючи за собою менших і більших своїх побратимів, подбай про себе й зазирни до траторії «Браво», що на П’яцца Торквато Тассо на лівому березі Арно в районі Ольтрарно. Потрапивши сюди, ти відразу й незмінно відчуєш стійкий запах болоньєзе (тут його готують годинами й годинами, доводячи до чарівної досконалості), а також аромат свіжоспеченої фокачі. У меню траторії можна легко заблукати серед усіх цих місцевих делікатесів, але якщо ти встигнеш дістатися до розділу «Лазанья», лагідний голос ангела, покровителя цього закладу, що раптом пролунав у твоєму правому вусі (а може, й у лівому), послужливо підкаже: «Замов лазанью! Замов лазанью!».

Укотре подивувавшись різноманіттю талантів італійців (у цьому разі літературному) й зацікавившись привітним запрошенням, одразу проводжу нескладне інтернетне розслідування. Площа Торквато Тассо (був у шістнадцятому столітті такий відомий італійський поет, автор «Визволеного Єрусалима») — це у Флоренції, Тоскана. Район Ольтрарно, його ще називають Діладдарно, — це історичний квартал у центрі Флоренції, де розташовані прекрасні пам’ятки архітектури (собор Санто Спіріто, п’яцца Мікеланджело тощо), безліч чудових садів, а також чудові музеї.

У траторії «Браво», яка стоїть на обіцяному місці (нікуди не поділася!), — справді найбільший вибір найрізноманітніших варіантів лазаньї. Скрупульозно вивчаю довгий їх перелік — готовий з’їсти кожну! А що вдієш, якщо професійний інтерес збігається з побажаннями шлунка?! Одна з лазань подобається мені найбільше — та, що з цвітною капустою (каволфйоре) і грибами (фунгі). Тому, анітрохи не вагаючись і без будь-яких докорів чого-небудь, краду її (не рецепт, звісно, а ідею рецепта!) звідти для нашого блогу. Щоправда, там її готують у томатному соусі, а в мене цей соус легким рухом пальців, що летять клавіатурою, замінюється на французький Субіз, який я відкрив для себе буквально кілька днів тому. Так народжується новий рецепт лазаньї…

До речі, про лазанью. От не пам’ятаю, розповідав я вам про це чи ні, але не так давно мені став відомий один кумедний факт. Виявляється, на місце безперечного походження цієї страви — Італію — давно й безуспішно зазіхають. І хто б ви думали? Британці!

2007 року в лондонській газеті Дейлі Телеграф була опублікована стаття про походження лазаньї. У ній стверджувалося, що група англійських учених, яка займалася вивченням середньовічних кулінарних текстів, виявила рецепт лазаньї, приготованої для короля Річарда II ще 1390 року! У зв’язку з цією знахідкою вони зробили сенсаційний висновок, що лазанью винайшли у Великій Британії. У тій самій статті повідомлялося, що 2004 року лазанья посіла перше місце в щорічному статистичному дослідженні «Улюблена англійська страва». Італійці, своєю чергою, щоб спростувати таке образливе для них припущення, заявили, що автором лазаньї був не хто інший, як відомий італійський кухар Марія Боргоньо, про що є письмові свідчення, датовані 1316 роком. Пояснювати ж «l’inglese», хто більше любить лазанью, італійці визнали нижчим за свою гідність. Наскільки мені відомо, дипломатичні пристрасті, що розгорілися навколо цього спірного питання, не вщухають досі. До речі, ця страва не менш популярна в північно-східній частині Африки, Еритреї, а також у США.

(на дві-чотири порції)

Інгредієнти:

• 300 грамів готового свіжого тіста для лазаньї
• 1 маленька головка цвітної капусти (розібрати на суцвіття й нарізати пластинками)
• 200 грамів печериць (нарізати пластинками)
• 3 великих зубки часнику (почистити й нарізати тонкими пелюстками)
• 1 столова ложка свіжих листочків чебрецю
• Пів столової ложки вершкового масла (для змащування форми)
• 50 грамів дрібно натертого пармезану
• 500 мл соусу Субіз
• Морська сіль
• Чорний перець горошком (грубо потовкти у ступці)

Приготування:

1. Спочатку готуємо тісто для лазаньї, рецепт якого ви знайдете в нашому блозі.
2. Поки тісто відпочиває, можна зайнятися приготуванням французького соусу Субіз — знову ж таки, звернувшись до рецепта нашого блогу.
3. Коли тісто буде готове до роботи, посипаємо борошном робочу поверхню й розкачуємо тісто в одне або два кола завтовшки близько 2 мм, але не більше (у процесі готування товщина тіста ще трохи збільшиться). Вирізаємо з них 5 прямокутних листів за розміром вашої форми для лазаньї (наша форма розміром 27х11х7 см).
4. Змащуємо дно й стінки форми вершковим маслом і кладемо на самий низ лист тіста, а на нього шар цвітної капусти. Посипаємо чебрецем, часником і пармезаном, а потім викладаємо п’яту частину соусу.
5. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
6. Повністю повторюємо цю операцію — тільки тепер із грибами замість капусти. Продовжуємо складати лазанью, додавши ще по одному шару з цвітною капустою та печерицями, так, щоб вийшло всього чотири шари: капуста, гриби, капуста, гриби. Кожен шар солимо й перчимо до смаку. Завершуємо складання листом тіста, на який викладаємо решту соусу Субіз.
7. Накриваємо форму фольгою й відправляємо в духовку. Готуємо протягом 40-45 хвилин. За 10 хвилин до кінця готування знімаємо фольгу й підвищуємо температуру в духовці до 220 градусів.
8. Готову лазанью виймаємо з духовки й даємо п’ять хвилин постояти. Після цього розкладаємо по тарілках і негайно подаємо до столу.