Паста лінгвіні із соусом із зелених оливок, каперсів, петрушки, базиліку та лимонної цедри

Хочу вас запевнити, що, якщо в мене виникає в цьому сувора потреба, я можу цілком реально й ґрунтовно пригальмувати з їжею — не те щоб зовсім уже на межі виживання, але, в усякому разі, помітно обмежити себе в ній. Один раз я вже проробляв подібний фокус, точніше кажучи, ми з Юлею здійснювали цей подвиг разом. Уявіть собі на хвилинку: ми їли один раз на день (не рахуючи якогось фрукта впродовж дня), протеїну й вуглеводів у нашому раціоні був жорсткий мінімум, а цілих два дні (четвер і понеділок) у нас влаштовувалися розвантажувальними! І це при всьому тому, що я аж ніяк не проти добре й щільно поїсти: віддаю перевагу яскравій та ароматній їжі, у якій обов’язково й рясно присутні зелень і спеції, ніколи не цураюся смаженого, печеного та приготованого на грилі, рідко відмовляюся від доброго м’яса й особливо від риби…

Одним словом, спочатку це було досить складно, але через деякий час я призвичаївся, і ми так протрималися майже пів року! Потім я, що називається, зіскочив, а Юля досі харчується подібним чином (виключаючи м’ясо й рибу, звісно, адже вона вегетаріанка!).

Чесно кажучи, я б із задоволенням повторив цей досвід і зараз, бо пам’ятаю, що тоді я добряче схуд, і це, за визнанням багатьох, було мені до лиця. )) Але є в цього мого здорового бажання одна істотна перепона. Проблема полягає в такому: обов’язок формувати меню лежить на мені. Так уже історично склалося, що пошуками майбутніх страв і текстами до них займаюся переважно я, а всім готуванням — Юля. Тому найчастіше виходить, що переважна більшість страв потрапляє до нашого блогу, проходячи через мої смакові вподобання. А хто ж себе, коханого, образить!

Ні-ні, звісно, ми з Юлею нерідко обговорюємо подібні питання, і не було ще випадку, щоб вона висловлювала невдоволення моїм вибором! Однак факт залишається фактом — право остаточного рішення все ж зберігається за мною…

Ось і сьогодні я натрапив на рецепт пасти лінгвіні із соусом із зелених оливок, каперсів, петрушки та лимонної цедри. За всіма ознаками ця типова південноіталійська страва обіцяла бути незвичайною (хоча б тому, що схожого соусу до пасти ми ще жодного разу не готували) і, як завжди, неймовірно смачною, адже правильно приготована паста несмачною бути не може за визначенням! Ну і як, скажіть на милість, мені від нього, від цього рецепта, відмовитися заради якогось міфічного утримання.

Виявлений мною рецепт пасти добрий ще й тим, що він підійде до будь-якої пори року, адже в ньому немає нічого такого, що завадило б приготувати його влітку або, скажімо, взимку. Петрушка зараз уже, слава богу, є цілий рік, а все інше можна прикупити в будь-якому супермаркеті.

Ну, а потім, хочу зізнатися: я просто обожнюю оливки, особливо зелені. Страва, у якій багато зелених оливок, у мене — завжди прохідна.

Що ж, подумаю-но я над розв’язанням непростої задачі схуднення краще завтра. Та й куди поспішати, все одно до Аполлона мені далеко… D:

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 300 грамів пасти лінгвіні
• 2 філе солоних анчоусів
• 1 великий зубок часнику (подрібнити)
• Третина склянки подрібненого листя кропу
• 1 склянка подрібненого листя петрушки
• Половина склянки подрібненого листя базиліку
• 1 столова ложка каперсів (розчавити)
• 12-14 великих зелених оливок (видалити кісточки й грубо порубати)
• 2 столові ложки лимонного соку
• 1 чайна ложка лимонної цедри
• Половина склянки дрібно натертого пармезану і ще трохи для подавання
• Половина склянки оливкової олії
• Сіль і перець

Приготування:

1. У великій каструлі з п’ятьма літрами підсоленої киплячої води варимо пасту, як зазначено в інструкції виробника. Відкидаємо на друшляк, а пів склянки води з-під пасти резервуємо.
2. Тим часом у великій мисці розтираємо разом анчоуси й часник до пастоподібного стану. Змішуємо з петрушкою, базиліком, кропом, оливками, каперсами та лимонною цедрою. Приправляємо все оливковою олією. Солимо й перчимо до смаку.
3. Додаємо до отриманого соусу лінгвіні й частину зарезервованої води. Добре перемішуємо й посипаємо пармезаном. За потреби ще додаємо зарезервовану воду з-під пасти. Вливаємо лимонний сік. Пробуємо на сіль і перець.
4. Посипаємо рештою пармезану й негайно подаємо до столу.