Як сказати своїм дітям, що вони товсті? Частина III

Постійні читачі нашої рубрики ЗСЖ, очевидно, звернули увагу на те, що після двох частин цієї публікації я зробив двотижневу паузу й ознайомив вас із проблемою надмірної ваги та ожиріння загалом, посилаючись на драматичну статистику найхарактернішої для такого прикладу країни — Сполучених Штатів Америки. Я вчинив так свідомо, бо раптом зрозумів, що без цього вам буде складніше збагнути зміст поточної статті. Заздалегідь прошу вибачення за такий дивний підхід, але мені здається, що воно того варте. Тепер, коли я озброїв вас новими й необхідними знаннями, можна продовжити нашу тему про дітей.

У не такому вже далекому 1975 році проблема дитячого ожиріння була значно менш напруженою, ніж сьогодні. Усе тому, що не було різних електронних пристроїв і соціальних медіа (соціальних мереж, ігрових сайтів, форумів тощо). Якщо вашій дитині зараз менше одинадцяти років, ви можете обмежити її доступ до комп’ютера, планшета, смартфона, телевізора чи ігрової приставки. Ну, а якщо їй чотирнадцять і більше?.. Можу лише побажати удачі. Мої діти (точніше, двоє з них) щасливо оминули це, оскільки їхнє дитинство припало на перехідний період, коли всі названі гаджети не відігравали в житті дитини такої важливої ролі, а деяких із них узагалі ще не існувало в природі. Щодо третього, то ця проблема з ним така сама велика, як і в багатьох інших батьків. Хоча постійні, але не завжди успішні спроби долучити своє тринадцятирічне чадо (сина) до спорту здійснюються регулярно. )) Утім, поки що (слава Богу!) у нього не спостерігалося згаданих проблем із вагою.

Коли ви обговорюєте зі своєю дитиною її вагу, не слід прямо згадувати такі поняття, як ожиріння або надмірна вага — особливо якщо щось із цього вже має місце, а дитина налякана своїм станом або соромиться його. Необхідно говорити про здоров’я загалом і користуватися термінологією, у якій названі слова не вимовляються або вживаються лише за крайньої потреби. Не слід також під час подібних розмов загострювати увагу дитини на будь-яких пов’язаних із цим цифрах. Краще пояснювати важливість зниження рівня цукру в організмі або, наприклад, корисність прогулянок на свіжому повітрі й регулярних занять спортом тощо.

До речі, колись давно, ще на початку дев’яностих років, такий підхід допоміг мені переконати свою чотирирічну доньку не зловживати цукром. Вона його, насправді, просто перестала їсти в буквальному сенсі цього слова й не робила цього майже двадцять років. Ось що означає сила слова! ))) До речі, і надмірна вага їй сьогодні не загрожує.

Утім, зазвичай у сім’ях, де обоє батьків не страждають від надмірної ваги чи ожиріння (або боролися з цим недоліком у власному минулому), і діти, як правило, бувають нормальними. Ті батьки, які відчули труднощі, пов’язані з цією проблемою, на власному досвіді, значно частіше за інших розуміють усю делікатність обговорення цього питання зі своїми дітьми й роблять усе можливе, щоб жодним чином їх не травмувати під час подібних профілактичних бесід. Тому мої поради більше стосуються тих, хто аналогічного досвіду не має і, відповідно, більше потребує таких знань.

Відомий американський лікар-терапевт і водночас дієтолог, професор Ендрю Лівшиц, який спеціалізується на проблемі ожиріння та боротьби з цією недугою, в одному зі своїх інтерв’ю говорить про те, що, на жаль, існують діти, від народження схильні до повноти, яка за певних несприятливих умов будь-якої миті може перерости в захворювання. За такими дітьми необхідно пильніше спостерігати й говорити з ними на порушену нами тему частіше, ніж з усіма іншими.

За стан здоров’я дітей у найширшому сенсі цього поняття відповідають лише їхні власні батьки, і насамперед від останніх залежить, яким буде майбутнє тих, кому вони відчинили двері в цей світ і кого вони приручили…

Будь-які дії, пов’язані з обмеженням дітей у звичному для них харчуванні (навіть якщо його не можна віднести до здорової їжі!), а також у звичному для них способі життя (навіть якщо вони не відходять від комп’ютера!), мають бути поступовими й «дозованими». Якщо ви не хочете на додачу до проблеми зі здоров’ям вашої дитини отримати конфлікт із нею, дійте за принципом «помірності в усьому», а не за принципом «виключення всього й одразу».

У наступному дописі ми поговоримо про те, як саме потрібно говорити з вашою дитиною на таку делікатну тему, як її повнота.

(далі буде)