Літня лазанья
ДО ОБРАНОГО
Я думаю, старанні і вдячні мої читачі, немає жодного особливого сенсу пускатися в різні пояснення про те, що таке є лазанья. Кожен з вас чудово знає, про яку італійську страву йдеться, і кожен з вас, хоч один раз у житті, куштував лазанью у вітчизняному ресторані з італійською кухнею або звичайною піцерією, яких у нашій країні розвелося за останні три десятки років більш ніж достатньо. Впевнений, що серед вас чимало і таких, хто особисто, своїми власними ручками готував цей чужий нам (чужий тому, що порівнювати нема з чим – хіба що з бутербродами… та й ті не ми вигадали), але неймовірно смачний національний символ на своїй домашній кухні. Про тих же нечисленних щасливчиків, кому пощастило найбільше інших і довелося скуштувати божественну лазанью на її батьківщині – Апеннінському півострові, краще помовчу, бо зізнаюся як на дусі: я їм не конкурент.
Що стосується мене та Юлі, то наша власна історія лазаньї переважно пов’язана з маленькою кухонькою, де і народжується абсолютно весь контент відомого вам блогу recept-2U. Які тільки, часом химерні рецепти лазаньї ми не готували! Не втримаюся і наведу за приклад лише малу частку таких публікацій: «Лазанья з цвітною капустою та грибами під соусом Субіз», «Лазанья зі смаженими овочами від Вольпетті П’ю», «Овочева лазанья з баклажанів у пармезані із соусом маринару», «Лазанья з начинкою з маслюків, соусу бешамель та зеленого песто з кедровими горішками», «Лазанья зі стручковою квасолею, зеленою цибулею, гострим томатним соусом та овечим сиром»…
Втім, ні раз і ні два пробували ми лазанью і в остерії, але чомусь виходило щоразу так, що той кулінарний і, перш за все, смаковий досвід, який ми отримували від приготування цієї страви вдома, не йшов ні в яке порівняння з казенною лазаньєю. ))
Ось, до речі, вам навздогін до названих вище ще один варіант лазаньї. Досить екзотичний, як на мене, тому що в ньому немає практично ніякого соусу, і обходиться ця лазанья без обов’язкової в переважній більшості випадків духовки або печі. Як ви вже й здогадалися, напевно, така лазанья виходить дуже легкою, бо складається лише з овочів (по суті, цукіні та помідори), зелені (базилик) та кількох листків пасти. Крім того, вона подається не гарячою. У зв’язку з цими двома її характерними рисами, вона була названа літньою.
(На дві порції)
Інгредієнти:
-
8 листів пасти для лазаньї – 14х10 см (можна купити готові в сухому вигляді, а ще бажаніше зробити самому – і це зовсім не складно! – див. базовий рецепт тесту для пасти)
- 600 грам цукіні – можна замінити кабачками (нарізати тонкими кружальцями)
- 650 грам маленьких стиглих помідорів – сорти вершка або будь-яких інших (нарізати навпіл чи на чотири частини)
- 4 зубка часнику (почистити та придушити)
- Підлога склянки листя базиліка (порвати руками), плюс ще невелика кількість для подачі
- 150 грам рікотти
- 2 столові ложки дрібно натертого пармезану
- Оливкова олія
- Груба сіль та подрібнений у ступі чорний перець
Приготування:
- У невеликій мисці змішуємо рікотту, Парміджано Реджано та пару чайних ложок оливкової олії. Солимо і перчимо.
- У трьох-чотирьох літровій каструлі доводимо до кипіння добре підсолену воду і варимо в ній пасту або згідно з інструкцією виробника, або користуючись рекомендаціями нашого блогу.
- Тим часом у великій важкій сковороді на середньо-сильному вогні нагріваємо 40 мл олії. Обсмажуємо в ньому часник та помідори протягом 4 хвилин, помішуючи, поки останні злегка не прив’януть. Перекладаємо помідори на тарілку.
- Солимо і перчимо на смак цукіні. Вливаємо ще 20 мл олії в сковороду і смажимо їх, поки не набудуть золотаво-коричневого відтінку. Викладаємо на іншу тарілку та змішуємо з базиліком.
- Поміщаємо на дві тари сервіровки по листочку пасти, а на них – тонким шаром сирну суміш. Потім кладемо четверту частину помідорів та третину цукіні. Проводимо цю ж операцію ще двічі. Закінчуємо збирання лазаньї останнім листом пасти і помідорами, що залишилися.
- Прикрашаємо листи базиліка і подаємо до столу.
КОМЕНТАРІ