Котлета Індіана Джонс

Таку дещо екзотичну назву цим котлетам вигадав я. Початкова ідея їх створення також належить мені. Хоча, як завжди, далі їхній рецепт «відпрацьовували» ми з Юлею вдвох. Коротко й скромно можу підсумувати: ми досягли успіху. Тому що котлети вийшли запаморочливо смачними й не схожими ні на що раніше вам відоме! Хіба що, та й то з дуже великою натяжкою, на котлету по-київськи. Однак, звернувшись до рецепта, ви зрозумієте, що жодного кулінарного «плагіату» тут і близько не було! Просто аналогічний спосіб приготування. Утім, хіба мало котлет і фрикадельок ми приготували в цьому блозі шляхом обсмажування у фритюрі!

Тепер кілька слів про назву. Цього, на жаль, ніяк не уникнути, оскільки з неї й починалася вся ця котлетна епопея… Стоп! Усе переплутав! Нею вона якраз закінчувалася, а почалася все ж із Юлиного походу до супермаркету й випадкової купівлі фаршу з індички зі знижкою. Треба сказати, що їмо ми індичку нечасто, бо дорого, і страва з курки зрештою виходить значно доступнішою. А тут вийшов зовсім бюджетний варіант фаршу — практично за ціною курячого…

Потім ми, природно, почали думати, що робити із цим майже кілограмом добірного меленого м’яса індички?

Що ж, за вже давно усталеною традицією я поліз за порадою в інтернет і… нічого, крім сотень (а може, й тисяч) варіантів індички на День подяки, приготованої, звісно, цілою, там не виявив! Я був серйозно розчарований і навіть злий. А коли я розчарований і злий, то намагаюся якнайшвидше усунути причину такого стану, бо вважаю його категорично неприйнятним. Подібний внутрішній дисбаланс — злісний ворог усього творчого й конструктивного, для чого людина, за моїм глибоким переконанням, і створена! Амінь.

Одним словом, невдовзі після мого невдалого походу в інтернет рецепт сам постукав мені в голову. Мені навіть не довелося нічого додумувати. Він відразу мені сподобався, а після оприлюднення сподобався і Юлі — теж відразу. Усе інше було справою техніки. Ми його тут-таки записали, обговоривши дорогою деякі деталі приготування. Наприкінці цієї важливої роботи, коли я додруковував останні уточнення, Юля раптом запитала мене: «А як ми його назвемо?»…

Тут я маю зробити короткий відступ. Назви страв у нашому блозі завжди мали для мене принципове значення. Я вважаю, що вони часто відіграють таку саму визначальну роль у ставленні до їжі, як і заголовки в новинах — до їхнього змісту: прочитав заголовок, і відразу хочеться дізнатися, про що це; побачив назву страви, і відразу загоряєшся бажанням неодмінно спробувати таке приготувати. Причина цього латентного кулінарного феномена проста: людина — істота, яка багато читає, багато бачить, і тому її сприйняття має асоціативну природу. Ось чому назви для наших страв я переробляю іноді по кілька разів, якщо, звісно, це не спагеті карбонара або, наприклад, кок-о-вен. ))

Так, то про що це я? Ах, про Юлине запитання! Дивно, але в цьому разі моя відповідь була майже блискавичною — Індіана Джонс! Тільки, заради Бога, не підказуйте мені, що «індичка» та «Індіана» — слова співзвучні! Ми з Юлею з цього приводу вже насміялися. Та й безглуздо було б насправді так думати.

Правильну причину такої моєї несподіваної відповіді припустила моя мудра Юля. «Послухай, — сказала вона. — Адже ця котлета насправді — справжня пригода! Подорож у світ ніким не звіданого раніше й дуже смачного…»

Тому так усе й залишили — котлета Індіана Джонс.

(розраховано на дві котлети)

Інгредієнти:

• 350 г фаршу з індички
• Половина маленької головки жовтої цибулі (почистити й добре подрібнити)
• 40 г м’якушки білого хліба
• 30 мл молока
• 3 середні яйця
• 30 г подрібнених зелених частин молодого часнику
• 2 листочки шавлії
• 1 велике філе маринованого анчоуса (дрібно посікти)
• 1 чайна ложка з гіркою каперсів (дрібно посікти)
• 50 г охолодженого коричневого масла
• 50 г борошна
• 100 г сухарів панко
• Чверть чайної ложки сушеного часнику
• Рослинна олія для смаження
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. Замочуємо хліб у молоці й даємо постояти 10 хвилин.
2. У миску середнього розміру викладаємо фарш з індички, одне яйце, цибулю та хліб. Приправляємо сіллю й перцем до смаку. Ретельно перемішуємо. Накриваємо миску харчовою плівкою й відправляємо в холодильник на одну годину.
3. Тим часом кладемо в невелику миску молодий часник, шавлію, філе анчоуса, каперси й коричневе масло. Перебиваємо занурювальним блендером до отримання однорідної маси. Загортаємо в харчову плівку у формі невеликої ковбаски завдовжки близько 6 см і завширшки близько 4 см. Кладемо в морозильну камеру на 1 годину.
4. Дістаємо часникове масло з морозилки й розрізаємо навпіл уздовж.
5. Ділимо фарш на дві рівні частини. Викладаємо одну частину на харчову плівку й розплющуємо руками так, щоб вийшов диск діаметром близько 15 см. У центр кладемо шматочок вершкового масла, після чого формуємо котлету овальної форми. Те саме повторюємо з рештою фаршу й масла. Відправляємо в морозильну камеру на 15 хвилин.
6. Після цього готуємо на робочій поверхні три тарілки: одну зі збитими із сушеним часником яйцями, другу з борошном і третю із сухарями панко. Обкачуємо котлети в борошні, після чого занурюємо в яєчну суміш. Відправляємо в морозильну камеру на 10 хвилин.
7. Дістаємо котлети з морозилки. Занурюємо в яєчну суміш і обкачуємо в сухарях панко. Кладемо в морозильну камеру на 20 хвилин.
8. У чавунному казанку доводимо до кипіння 500 мл рослинної олії й смажимо в ній котлети протягом 8 хвилин, регулярно перевертаючи.
9. Подаємо котлети гарячими з молодою картоплею.