Сендвіч зі смаженим баклажаном, вершковим сиром і пуерториканським софрито

Згідно з дещо карикатурною за звучанням легендою, про яку я вже згадував колись в одній із наших публікацій, перший варіант сучасного сендвіча був популяризований в Англії 1762 року з легкої руки сера Джона Монтегю, 4-го графа Сендвіча, невеликого містечка, розташованого в графстві Кент у південно-східній частині Англії.

Граф мав слабкість до карт і часом засиджувався за картярським столом до глибокої ночі, не роблячи перерв навіть на вечерю. Перекушував він безпосередньо під час гри, для чого особистий кухар приносив йому тарілку з хлібом і холодною шинкою.

Монтегю раз у раз клав шинку між скибками свіжого сільського хліба й відправляв до рота, апетитно похрумкуючи при цьому товстою скоринкою. Не дивно, що ця заразлива графська манера перекушувати дуже швидко знайшла своїх наслідувачів не лише серед картярських партнерів сера Джона Монтегю, а й у багатьох інших аристократичних будинках Лондона.

Звісно, це лише легенда, і дивно було б думати, що Монтегю міг виявитися першопрохідцем у винайденні такого способу їсти хліб із начинкою. Відомо, що граф частенько подорожував країнами Середземноморського басейну, зокрема Туреччиною та Грецією, де на тарілках із мезе цілком міг підгледіти подібну їжу. Адже тут уже давно існувала традиція начиняти коржі м’ясом, овочами та сирами й подавати їх із різними дипами та соусами як закуску. Звідси, найімовірніше, граф і черпав натхнення для звички, яка прославила його ім’я.

Хай там як, але творіння Монтегю швидко завоювало популярність у всій Англії. Буквально через кілька місяців після дебюту графського сендвіча якийсь Едвард Гіббон у своєму щоденнику згадував, що бачив двадцять чи тридцять чоловіків, які наминали в лондонському ресторані хліб із м’ясом та овочами, називаючи його «сендвічем».

Однак справжньою (хоч і другою) батьківщиною сучасного сендвіча стала Америка. Щоправда, рецепт першого американського сендвіча був опублікований лише 1815 року. Причиною цього стало небажання американських колоністів згадувати взагалі будь-що (включно навіть із їжею), пов’язане зі своїми нещодавніми поневолювачами. Однак щойно цей суто містечковий комплекс розчинився в глибинах великої історії США, сендвічі одразу посіли в американській кухні міцні, непохитні позиції, які утримують і до сьогодні. А чи знаєте ви, якими були перші, найпопулярніші місцеві сендвічі? Ні, не з індичкою чи шинкою, як подумала б більшість американців, а… з язиком!

Це не вкладається в моїй голові, але в сучасній нам Америці щодня з’їдають близько трьохсот мільйонів сендвічів! Серед них є такі, що вже давно мають власну й досить яскраву біографію, а їхні імена вписані золотими літерами в історію американської кухні. Нечупара Джо (Sloppy Joe), Рубен, По-бой, Муфулетта, Мітбол слайдерс, Хіроу (Герой), Хогі… цей перелік можна було б продовжувати й далі, однак хотілося б уже нарешті перейти до рецепта ще одного сендвіча з Америки. У нього поки немає ані власного імені, ані історії, але щось мені підказує, що рано чи пізно обов’язково будуть. 😁

(розраховано на чотири сендвічі)

Інгредієнти:

• 3 середні баклажани (видалити хвостики й нарізати кружальцями або півкружальцями завтовшки близько 1 см)
• 1 середня головка червоної цибулі (очистити від лушпиння й нарізати дуже тонкими кільцями)
• 2 упаковки вершкового сиру вагою по 150 грамів кожна (перед приготуванням потримати в холодильнику не менш ніж 1 годину)
• 2 склянки пуерториканського софрито
• 2 французькі багети (розрізати кожен на дві рівні частини, а потім — навпіл паралельно до основи)
• Рослинна олія (для смаження)
• Сіль, перець

Приготування:

1. Солимо й перчимо кружальця баклажанів з обох боків. У великій сковороді на середньому вогні нагріваємо 50 мл рослинної олії та обсмажуємо їх по 2–3 хвилини з кожного боку, доки вони не стануть м’якими й добре не підрум’яняться. Перекладаємо на тарілку, застелену паперовими рушниками.
2. Протираємо сковороду серветкою й обсмажуємо в ній внутрішні частини половинок багета.
3. Кладемо нижні половинки багетів на велику кухонну дошку обсмаженим зрізом догори й намазуємо їх товстим шаром вершкового сиру. Зверху викладаємо кружальця баклажанів, червону цибулю та софрито. Накриваємо верхніми половинками багетів і подаємо до столу.